Педагогиня з Надвірнянщини більше року воює на фронті

    • Опубліковано: Автор: Наталя Мостова

    Сержант 76 батальйону 102 бригади ТрО, педагогиня Надвірнянського військово-спортивного ліцею Тетяна Гуш, яка воює у зоні бойових дій на Запоріжжі, на почату цього року вирішила підписати контракт із ЗСУ, оскільки хоче продовжити служити.

    Каже, що тут вона може зробити щось корисне для держави, пише “Галицький кореспондент” з посиланням на сторінку 102 бригади ТрО.

    Тетяна родом з Пасічної на Надвірнянщині, у неї двоє дітей: хлопчики 11 і 13 років. Виховує їх сама, допомагають батьки. Обоє хочуть служити у військовому ліцеї, і це їх власне бажання.

    “З самого початку, коли прийшла працювати до ліцею, мала мрію: коли буде син, обов’язково навчатиметься у цьому ліцеї. І зараз, коли мій син вже досяг того віку, що може поступати в ліцей, я його почала відмовляти. Але він сказав: «Я хочу бути військовим, бо ти, мамо, військова, а я беру з тебе приклад». Молодший син, котрому 11, теж мені каже, що хоче в майбутньому до цього ж ліцею, хоче бути військовим, як я та старший брат. Буде у нас вся сім’я Гуш – військових”, – каже Тетяна.

    • Жінка вважає, що військово-спортивні ліцеї – колиска Українського патріотизму.

    “У нашому Надвірнянському ліцеї навчаються дітки зі всіх регіонів України, найголовнішою метою системи освіти та виховання тут є прищеплення любові до батьківщини з самого дитинства. Звідси виходять справжні патріоти. Свідченням цього є те, що велика кількість наших випускників віддали життя за Україну на війні”, – каже Тетяна, вона працює соціальним педагогом у ліцеї з 2009 року.
     
    До її обов’язків входить надання допомоги дітям пільгових категорій – сиротам, напівсиротам, малозабезпеченим.
     
    «Коли почалася війна, – каже Тетяна, – в той же день я могла виїхати за кордон. Раніше деякий час проживала у Бельгії, в Антверпені. 24 лютого мені почали звідти дзвонити мої друзі та знайомі, щоб я приїжджала, обіцяли допомогти з проживанням та працевлаштуванням. Але я вирішила, що повинна боронити свою землю, вступила до 102 бригади ТрО, до нашого Надвірнянського батальйону».
     
    Тетяна пригадує:
     
    «Коли постало питання про виїзд батальйона в зону бойових дій, мене запитали, чи готова я виїжджати, і я сказала – якщо всі готові, то я теж. Мамі сказала, що ми будемо в сусідній області. Коли була вже в поїзді, їй подзвонили і запитали: «А ти знаєш куди твоя Таня поїхала?». Мама плакала, переживала, благала мене повернутись, але я розуміла, що дороги назад нема. Я з дитинства мріяла служити в армії, і коли пішла у військовий ліцей, думала що моя мрія здійснилась, але це було не так – вона здійснилась тільки тут, на війні”.
     
     

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!