Текст грамоти зберігся добре, навіть письмо чорнилом неушкоджене

У селі Мостище Калуської громади на Івано-Франківщині під час ремонту дерев'яної церкви святого Миколая виявили історичні скарби — пошкоджену часом, але збережену грамоту митрополита Андрея Шептицького 1934 року та рідкісну керамічну емблему "Українська молодь — Христові" 1933 року.

Про знахідку важливих документів 1933-34 років у Мостищі розповіла "Вікнам" Світлана Кішко.

За її словами, у червні цього року громада села Мостище продовжила ремонтні роботи в церкві св. Миколая. У 155-літньому дерев’яному храмі запланували замінити підлогу в наві через прогнивання.

При піднятті бічного престолу було знайдено грамоту митрополита Андрея Шептицького.

"Така несподіванка для мостищан — знахідка історичних документів. Його Святість благословив створення КАУМ — молодіжної спілки — в селі Мостище в 1934 році. Цей документ зазнав пошкоджень. Проте текст грамоти зберігся добре, навіть письмо чорнилом неушкоджене. Саме те, що грамота була у дерев’яній рамі під склом, а на звороті захищена шпоном, і зберегло її, хоч скільки років пролежав документ на землі. Але в деяких місцях фарба на рамці вже стерлася", — зазначає Світлана Кішко.

Друга унікальна знахідка — керамічна табличка 1933 року — емблема організації "Українська молодь — Христові". Митрополит Андрей Шептицький благословив цей рух та активно підтримував розвиток християнських цінностей серед молоді, щоби виховати свідоме покоління, готове служити Церкві та українському народові.

"Дизайн емблеми захоплює символами та знаками, а також кольоровою гамою. На кахлі є тріщини, проте він тримає форму. В центрі емблеми добре збережені кольори, а от краї, на жаль, затерті і невиразно проглядаються тризуби по кутах", — описує знахідку Світлана Кішко.

За словами пароха села Мостище о. Тараса, на теренах Калущини така емблема є тільки в Підгірківській церкві Стрітення Господнього.

Після завершення ремонтних робіт знайдені експонати будуть виставлені в храмі для ознайомлення всіх вірян.

"Ці артефакти були заховані, скоріш за все, з окупацією Західної України більшовиками. Хоча вже в кінці 30-х років польська влада заборонила існування всіх українських громадських організацій. Але коли мова зайшла про знищення греко-католицької церкви такі документи треба було надійно ховати. Я вважаю, що такий поміркований та далекоглядний священник як Гнат Гункевич і його церковне братство зробили для сьогоднішнього покоління такий подарунок", — припускає Світлана Кішко.