Судинні хірурги Лікарні Святого Пантелеймона у Львові прооперували 54-річну жительку Івано-Франківщини, у якої в ділянці ліктьового згину утворилася гігантська псевдоаневризма. Наповнене кров’ю утворення пульсувало в ритмі серця, спричиняло сильний біль і заважало жінці працювати, пише Галицький кореспондент з посиланням на медзаклад.

Олександра Василів живе в одному з гірських сіл Прикарпаття та має хронічну ниркову недостатність. Дев’ятнадцять років тому її нирки остаточно відмовили, тому жінка почала проходити гемодіаліз. Для проведення процедур медики сформували фістулу — штучне з’єднання між артерією та веною, яке забезпечує постійний доступ до кровотоку.

Згодом пацієнтці пересадили нирку. Хоча потреба в діалізі зникла, жінка вирішила зберегти фістулу на випадок відмови донорського органа. Через сім років трансплантована нирка перестала працювати, і Олександра знову повернулася до гемодіалізу.

На той час у ділянці фістули вже виникла невелика псевдоаневризма. Через мікророзрив судинної стінки кров виходила за її межі та утворювала пульсуючу порожнину, а потім поверталася до загального кровотоку. Доступ певний час продовжували використовувати для діалізу.

Через регулярні фізичні навантаження та можливі травмування руки утворення поступово збільшувалося. Згодом лікарі сформували нову фістулу на іншій руці, однак псевдоаневризма залишилася.

За словами пацієнтки, впродовж тривалого часу утворення її не турбувало, проте цього літа почало стрімко рости та спричиняти сильний біль.

Жінку прооперували. Обстеження показало, що всередині псевдоаневризми зберігався активний кровотік, через що вона пульсувала майже в ритмі серця. Медики порівняли утворення з «другим серцем» на руці.

Через значні розміри псевдоаневризми її розрив міг спричинити масивну кровотечу. Операція тривала близько двох годин. Хірурги видалили з утворення приблизно 300 мілілітрів крові, зупинили кровотік і відновили структуру руки.

За словами лікаря Андрія Меленя, такі випадки трапляються нечасто. Для відділення це була перша подібна операція цього року.

Нині Олександра почувається добре, повноцінно користується рукою та більше не змушена приховувати її під одягом.