Прикарпаття відвідав балетмейстер Федір Даниляк. Хореограф родом із с. Пуків, що на Рогатинщині. Вже багато років живе у Канаді, де працює художнім керівником української школи танцю «Барвінок».

«Я любив танцювати змалку. Танцював на сцені рідного села, далі пішов вчитися у культучилище в Снятині, в інститут у Києві. Працював на професійній сцені. Пізніше поїхав до Канади і там себе знайшов серед української діаспори. Роблю роботу, яку потрібно робити для збереження української культури за кордоном. Якби не танці, то мабуть став би кухарем», – зізнається хореограф.

Федір Даниляк як тільки приїжджає в Україну з концертами, обов’язково відвідує рідне село на Рогатинщині. З нагоди такого свята у клуб сходиться чи не все село! А на сцені заворожують танцем діти, які до цього часу тільки з розповідей Федора Даниляка чули про Україну.

Художній керівник розповідає, що діти за кордоном по-іншому уявляють Україну. «Коли вихованці  приїжджають в Україну і бачать як їх тут приймають, то в них одразу з’являється розуміння того, що вони вчили і недовчили. Діти тут же починають удосконалювати свою майстерність. Це дає великий поштовх до розвитку, – переконує Федір Даниляк. – В Україну я привожу дітей з одним характером, а в Америку вони повертаються вже зовсім інші. Вони зміцнюються духовно, патріотично. Стають справжніми українцями в діаспорі».

Цього року хореографічний колектив «Барвінок» побував з гастролями в Італії, Словаччині, в Україні дав концерт в Ужгороді, Львові, після Рогатинщини завітає до Рівного та Києва.

Читайте також: Павло ГУНЬКА: «Україна – не тільки гопак і шаровари, вишиванка і вінок, а значно більше»

Федір Даниляк розповідає, що різниці в роботі з дітьми немає. В Україні діти більше розуміють, що таке українське мистецтво, в Канаді ж танцюристам потрібно пояснити, що таке Україна, а тоді вже братися до постановки хореографії та вимагати певного результату.

«У Канаді ми займаємося раз на тиждень, бо крім танців, діти відвідують школу, а також спортивні секції. Тому часу обмаль, – розповідає керівник. – Я намагаюся навчити дітей українського танцю, але пояснюю, що є й інші народи, в яких цікава хореографія. Тому вивчаємо з «Барвінком» і бальні, і  латиноамериканські, але в основному танцюємо українські танці».

В Україну цього разу у складі «Барвінку» приїхало 40 дітей і 5 дорослих. Репертуар школи оновлюється щороку. Цього разу колектив презентуватиме 17 регіонів України. На запитання чи не боїться художній керівник, що українські танці набриднуть канадцям, впевнено відповідає, що ні. «Наші танцюристи постійно шліфують майстерність, таким чином вони розуміють, що танець має бути досконалим. Хореографія повинна бути на певному рівні, щоб її презентувати аудиторії», – переконує балетмейстер. «Я змушений був притертися. Знайти спільну мову з дітьми. І я її знайшов, – розповідає Федір Даниляк. – Зараз моя школа зі 140 дітей «розрослася» до 450. Вона одна з найбільших у Північній Америці».

У «Барвінку» танцюють не тільки українці. Є діти, у яких батьки різних національностей, але українське мистецтво настільки запальне та цікаве, що вони віддають своїх дітей в українську танцювальну школу. Учасник колективу Денис розповідає, що «Барвінок» – це родинна традиція. У їхній сім’ї один одному переказує  про школу і кожен йде туди танцювати.

Денис почав займатися хореографією з п’яти років і робить це вже 15 років поспіль. «Мені легко порозумітися в колективі, бо мій дзідзьо спілкувався зі мною українською, тому я досить добре знаю мову, – зізнається Денис. –  Більшість учасників знає мову пів-на-пів. Вони відвідують українську школу, де вивчають історію, культуру, мову».

Юнак вже вп’яте приїжджає в Україну. Каже, що в Канаді вона сприймається по-іншому. «Ми приїхали до Ужгорода у готель, а там грають музики. Ми одразу стали з ними співати українських пісень. Саме в такій ситуації ти відчуваєш, що ти вдома, що Україна – це твій дім», – зізнається юнак.

Северин Бабій