В Івано-Франківську й досі у школах та дитсадках збирають кошти на канцтовари, миючі засоби та інші потреби. І це попри те, що з міського бюджету на це виділено майже 3 млн. гривень. Обурені батьки днями прийшли до міського голови Руслана Марцінківа, щоб запитати його про побори у навчальних закладах, висловити своє незадоволення ситуацією та знайти шляхи її врегулювання.

Досвід Тернополя

Додаткові кошти на потреби галузі освіти міський голова пообіцяв знайти тоді, коли йому дорікнули, що в Тернополі у школах та садках збір коштів припинено, а у нас – ні.

У березні 2016 року з міського бюджету Тернополя було виділено 7 млн. грн. на капітальний ремонт приміщень закладів освіти та придбання необхідного обладнання і 3,5 млн. грн. на оплату всіх ремонтних робіт у дитсадках та школах. Тоді ж міський голова Тернополя Сергій Надал попередив про сувору заборону збору коштів з батьків на будь-що.

Болючі питання

Голова громадської організації «Мами Прикарпаття» Мар’яна Вершиніна зауважує, що батьківська громада Івано-Франківська схвильована питанням фінансування закладів освіти. «Нас цікавить, яку суму виділили минулого і цього року, скільки і на що саме не вистачає. Розуміємо, що водночас провести капітальний ремонт усіх будівель неможливо. Важливим є також питання благодійних внесків. Скільки з батьків збирають, на які потреби, як саме гроші витрачаються, для цього має бути прозора звітність», – наголошує активістка.

Також батьків цікавить забезпечення навчальних закладів миючими та дезінфікуючими засобами, які є предметами першої необхідності. Вони вважають, що ці статті витрат повинні фінансуватися ледь не першочергово.

«Якщо навчальні заклади чи дитячі садки не будуть забезпечені милом чи дезінфікуючими засобами, є небезпека спалаху інфекції, – підкреслює Вершиніна. – Втім цю функцію переклали на батьків. Їм або дають списки, або називають конкретну суму. Крім того, списки – різні, немає конкретного переліку необхідних засобів. Яка реальна потреба? Чому різні засоби у списках?»

Ще одним болючим для батьків питанням є забезпечення освітніх закладів міста продуктами харчування через тендерні закупівлі. Мовляв, щороку повторюється одна і та ж ситуація: з кінця грудня до кінця лютого з харчування дітей випадає низка продуктів. Діти недоотримують рибу, м’ясо, олію. «Це позначається на дитячому здоров’ї. Як результат, 70% дітей мають захворювання шлунково-кишкового тракту», – пояснює активістка.

Астрономічні суми

Своє занепокоєння батьки-активісти висловили Русланові Марцінківу. На зустрічі була присутня заступник директора департаменту освіти з питань змісту освіти та інновацій Наталія Микула. Вона повідомила, що в міському бюджеті на освіту закладено 341 млн. 327 тис. 100 гривень. Освіта нині «з’їдає» кожну третю гривню з бюджету Івано-Франківська. Тільки на обладнання, інвентар, миючі засоби, канцтовари, меблі, стільці та інші потреби дошкільних навчальних закладів цьогоріч виділено 2 млн. 963 тис. 200 гривень.

Оскільки сума є астрономічною, порівняно з 2015 роком, коли на все це виділялося 174 тис. 900 грн., то активісти запитали, чому й досі у навчальних закладах збирають кошти.

«На мою думку, це рефлексія від попередніх років, коли на освіту виділялося дуже мало коштів», – відповіла Микула. І додала, що зі всіма керівниками проведена серйозна розмова. «Ми мали розмову з керівниками, категорично заборонили будь-які збори, роздачу списків, адже міська влада виділила 3 млн. і все необхідне буде закуповуватися», – запевнила вона.

Де три мільйони?

Однак батьки стверджували, що в дитсадках продовжують збирати кошти. 8 лютого у садку №11 відбулися збори батьківських комітетів, де вирішили, поки не надійдуть кошти з міського бюджету, благодійно здати по 30 гривень. Наталія Микула прагнула з’ясувати, хто саме ініціював збір коштів, чи була присутньою керівник закладу, й усіляко намагалася перекласти всю відповідальність на батьківський комітет.

Але така історія не тільки з цим садком. «Я була в садочку, взяла дані, коли востаннє відбувалося постачання туалетного паперу, рідини для прання і миючих засобів. Це було 30 грудня минулого року, в січні і лютому жодних засобів нам не постачалося», – зауважила Зоряна Маланчук, дитина якої ходить у школу-садок №3.

Наталія Микула пояснила, що з 1 лютого всі отримали бюджетні розписи, які погоджені й підписані директором департаменту освіти, тож завідувачі можуть звертатися – в департаменті обіцяють задовольнити потреби закладів. Але батьки продовжували обурюватися: «Три мільйони виділили, а їх нема!» Чиновниця змушена була пообіцяти, що у цьому році кошти збирати більше не будуть.

Світова практика

«Чинне законодавство не забороняє збір благодійних коштів, коли громадськість вирішує, що вона цього хоче, – наголошує Микула. – Ніхто не може цього заборонити батькам, це практика всього світу для того, щоб допомогти».

Активістка Ольга Прокопів, дитина якої відвідує ДНЗ №12, розповідає, що, звернувшись до департаменту освіти, вона отримала відповідь про те, що садочки всім необхідним забезпечені за рахунок коштів з міського бюджету. У самому ж садочку керівник стверджує, що нічого немає. На що витрачаються кошти, ніхто не знає. «Нам дають «липові» звіти, папірці, які нічого не означають, де вказано те, що ми вже купували», – зауважує жінка.

А Наталя Амарі, діти якої ходять у різні заклади – ДНЗ №1 та №22, акцентує: «Батьки не проти допомагати, але вони хочуть бути впевненими, що кошти, які вони сплачують, ідуть за призначенням. Крім того, благодійність не передбачає фіксованої суми й обов’язковості. Здаючи ці кошти, ми не маємо жодної можливості проконтролювати ці гроші, не знаємо, куди і на що саме вони підуть».

Наталія Микула пообіцяла, що департамент дасть розпорядження керівникам закладів освіти вивісити кошторис закладу на дошці оголошень і звіт про використання коштів за кожен місяць. З 1 березня такий стенд має бути у кожному закладі. Окремо там має бути зазначена сума бюджетних коштів, виділених на конкретний заклад, і що куплено за ці кошти, а окремо – благодійні кошти та їхнє використання.

Устами батьків

Наталія Амарі розповідає, що в одному садочку щомісяця платить 20 грн., а в іншому – 30 грн. на так звані потреби групи. Крім цього, є ще фонд садочка, де збирають кошти на загальні приміщення.

Дитина Надії Патери навчається у 24-ій школі у 2-А класі. Щомісяця учні здають по 20 грн. на фонд класу. Раніше йшла мова про те, щоб здавати і на ремонт по 100 грн., але батьки були проти, і це все затихло.

Світлана Лаба, мати двох дітей, які навчаються у школі-садку №3, каже, що вони здають кошти на все, закінчуючи ремонтами. «1 вересня народний депутат Олександр Шевченко подарував школі сертифікат на мультимедійну установку. Але комісія від департаменту освіти виявила, що цю ж апаратуру придбано за бюджетні кошти, тобто її списали. Таких «накладок» у школі дуже багато», – розповідає вона.

Мати двох учнів ЗОШ №18 Ірина Бабій зазначає, що найбільші кошти необхідно сплатити на початку навчання, коли одні учні випустилися, а інші – прийшли. Наприклад, в першому класі вони робили ремонт, а їхні попередники придбали жалюзі. Крім обов’язкового внеску «на школу», жінка платить ще й на клас – 50 грн. раз на півроку.

Член батьківського комітету 6-Б класу 11-ї школи Тетяна Щерб’як зауважує, що сума коштів, які збирають в класах, залежить від батьківського комітету: «Ми здаємо 100 грн. на півроку у фонд класу. Кошти розплановуємо на всі заходи – 1 вересня, День вчителя та інші свята. У паралельних класах батьки здають по 300 грн. на півроку».

Жодного контролю

Міський голова вважає, що зі складної ситуації кожен керівник шукає вихід, і якщо людина на своєму місці, проблем не виникає. За його словами, контрактів між управлінням освіти і директорами навчальних закладів немає. Тож люди безконтрольні, а звільнити їх він не може.

«В освіті це проблема номер один, – наголошує Руслан Марцінків. – Ми можемо дати гроші, але іноді завідувач чи директор школи каже, що йому не треба, адже за все це треба звітувати. А потім йде до батьків і говорить, що коштів немає, їх не виділяють».

Ірина ФЕДОЛЯК