Собаки, що не на тій землі

  • Мешканці Старого Лисця виступають проти розташування в селі ветеринарного центру “Прихисти Друга”, де планують утримувати, вакцинувати та стерилізувати бездомних собак. Сільський голова стверджує, що для розміщення на цій земельній ділянці собачого притулку немає належних дозволів.

    Ветцентр без дозволу

    У квітні цього року, уже після оголошеного карантину, сільському голові Старого Лисця Анатолію Лущаку повідомили, що у селі збираються облаштувати притулок для собак. Його проінформували, що на місці спорудження притулку уже викопали траншею та збираються заливати фундамент.

    “Я знав, що Володимир Данів з Катериною Гуменяк вишукували землю для купівлі, аби облаштувати там притулок. Я не мав нічого проти, але сказав їм, що обрана ними земельна ділянка не призначена для такого будівництва. Згодом через сімейні обставини я відволікся від цієї теми. Але незабаром дізнався, що там активно триває будівництво”, – каже сільський голова. 

    Коли війт приїхав на територію, то побачив уже залитий фундамент – залишилося тільки обгородити. Тоді сільський голова зв’язався із керівниками проєкту, аби показати йому генплан села та пояснити, чому на тій землі заборонений такий вид робіт.

    “Генплан – це основний документ громади. Це паспорт на роки. Це перспективний розвиток громади. Його було затверджено ще у 2010 році.  Відповідно до цього документа, притулок будують на місці трьох приватних господарств, які вони викупили”, – каже Анатолій Лущак.

    За його словами, за генпланом статус цієї землі передбачає тільки житлову забудову. Для того, щоб там розташувати притулок для собак, треба змінювати цільове призначення земельної ділянки. При цьому в охоронну зону цього об’єкта, як того вимагає законодавство, потрапить близько 80 гектарів житлової забудови, оскільки відстань від нього до найближчого житла має бути не менше, ніж 300 метрів. Власники сусідніх земельних ділянок не зможуть нічого збудувати, а при продажу втратять багато грошей.

    “Ніхто не захоче, щоб його ділянка стала мертвою. Якщо міняти статус землі, треба робити громадське слухання, замовляти коректуру генплану та змінювати документи. Тільки після всіх цих юридичних процедур там можна робити притулок. Це добра і потрібна справа. Але я не можу поставити інтереси собак вище інтересів людських. Якби організатори притулку звернулися до сільської ради, ми б розглянули це питання на сесії та виділили б землю в такому місці, щоб людям не заважати. Але вони до мене не зверталися”, – стверджує сільський голова Старого Лисця.

    Мешканці села – проти

    Коли у закладі з’явилися перші собаки, мешканці сусідніх вулиць одразу почали скаржитися. Кажуть через постійний гавкіт немає спокою. А власники земельних ділянок поруч із закладом написали скарги до сільського голови.

    Мешканка села Надія Гаргара розповідає, що її батьки мають там землю. Наразі вони її продавати не планують, але сусідством незадоволені.

    “Там дуже чути собак. Спокою нема. Хтось один гавкне – а за ним всі решта. У Загвізді також намагалися притулок зробити. Там не прийняли собак, і все. Люди виступили проти, і вони пішли геть. У Підпечерах теж був такий притулок. Поки були гроші, вони доглядали і годували тих собак. Грошей не стало – сторож випустив псів у село, і все. То й нас таке чекає! Це ненадовго тут. Я туди не ходила, а відразу пішла до сільського голови, йому претензії ставимо, бо чого ж він дозволив там псарню”, – каже жінка.

    Марія Каспрук також проживає у селі Старий Лисець. Поблизу притулку вона має город. Жінку не влаштовує, що її ділянка може втратити у вартості, якщо буде змінено цільове призначення землі.

    “Собак дуже чути. Виють страшенно. А як влітку буде спека, то тут дихати не буде чим. Не треба нам їх у селі. Там мій город поруч. Так, зараз я не продаю його, але хтозна, що буде завтра”, – обурюється вона.

    “Це не притулок!”

    Сьогодні у ветеринарному центрі “Прихисти Друга” утримують понад 50 собак, і вільних місць немає. За словами співзасновниці та волонтерки Любові Філь, додаткові вольєри створювати не планують. Жінка зазначає, що більшу кількість собак буде важко утримувати – як фізично, так і фінансово. Також вона наголошує, це не притулок, а центр для лікування та перетримки собак. У ветцентрі собакам проводять стерилізацію і вакцинацію.

    Обслуговують собак дві волонтерки та керівники ветцентру. Територія закладу велика, проте доглянута. Більшість собак перебувають у вольєрах. Також є окрема галявина для прогулянок. Крім того, є відокремлене місце, де собаки сидять на карантині, поки не пройдуть курс вакцинації.

    “Вакцинація – це обов’язково. Можуть виникати з цим проблеми, коли нам бракує коштів, але на наші оголошення в соцмережах завжди відгукуються небайдужі люди. Тут перебувають тварини, які потребують допомоги, деякі покалічені і потребують спеціального догляду. Наприклад, у нас є собака без шерсті. Йому потрібен постійний догляд. Зараз з нами працює дистанційно лікар. Крім того, собак ми возимо у Франківськ до ветлікарні”, – каже волонтерка.

    Вона додає, що стерилізацію для собак із села у ветцентрі проводять безкоштовно. За її словами, від місцевих мешканців було багато звернень.

    Керівниця закладу та волонтерка Катерина Гуменяк розповідає, що коли підшукували земельну ділянку, то звернулися до пана Лущака і питали, чи він не проти такого центру.

    “Він сказав, що проти не буде. Ми знайшли земельну ділянку та купили її, бо на той час у мене була така можливість. Це моя приватна власність. Сюди дороги взагалі не було, ми її зробили своїм коштом. Тут пасовисько. Від центру до житлових будинків – понад кілометр, а норма 300 метрів”, – запевняє пані Катерина.

    Директорка центру зазначає, що сільський голова дійсно запропонував іншу земельну ділянку, але вже після того, як розпочалися роботи. Вона розповідає, що говорила з мешканцями села, і ніхто не сказав, що собаки спричиняють якийсь дискомфорт.

    “Це під лісом, від жилих будинків далеко, я особисто тут проблем жодних не бачу. Це нагадує якусь особисту неприязнь. Мені ця ситуація дуже неприємна, бо ми за свій кошт допомагаємо селу. Ми стерилізували собак біля сільської ради, їх там було близько двадцяти. То для чого це? Можна волонтерів принижувати, бо немає дозволу?” – обурюється вона.

    Катерина Гуменяк зазначає, що має документи на приватну власність і документ про реєстрацію благодійного фонду. Однак дозволу від сільської ради вона й справді не має.

     Замкнуте коло

    Волонтерка Наталія Сербин, яка співпрацює із центром для лікування та перетримки собак, стверджує, що можна в цій ситуації дійти згоди і зробити так, щоб було зручно і людям, і собакам.

    “Центр можна перенести! Це ж тимчасові споруди, а не капітальне будівництво. У нас є вольєрна перетримка і приватна земля. На території є також аптека. Наша ціль не звозити сюди псів, як у величезний притулок. Ми хочемо реабілітувати тварин та соціалізувати. За той час, поки ми тут, ще ніхто не приходив до нас скаржитися”, – запевняє вона.

    Наталія Сербин переконує, варто працювати разом з сільським головою: розробити спільну позицію, план дій та вийти з ним до людей.

    Однак позиція Анатолія Лущака з цього приводу однозначна: для функціонування ветцентру необхідно дотримуватися чинного законодавства, яке передбачає зміну цільового призначення землі.

    “Потрібно було повідомити про створення ветцентру, надіслати якогось листа. Але цього не було! Добру справу треба робити без порушень”, – наголошує сільський голова.

    За словами війта, без громадського слухання і сесії сільради він не може нічого дозволяти. Депутати вже обговорювали це питання і були категорично проти цього об’єкта.

    Анатолій Лущак говорить, що також готовий співпрацювати. Але все має відбуватися відповідно до процедури: керівники центру подають заяву, земельна комісія її опрацьовує, шукає відповідну землю. Тоді на сесії сільської ради пропонують альтернативну ділянку і приймають рішення.

    “Сільська рада готова до компромісу, але наразі я не знаю, де можна знайти цю землю. Треба говорити з людьми і депутатським корпусом. А коли буде обговорення, людям треба показати альтернативу, аби мали що обговорювати”, – каже він.

    До слова, Анатолій Лущак написав заяву до начальника Державної архітектурної інспекції в Івано-Франківській області з проханням вжити заходів щодо незаконного будівництва притулку для собак в урочищі Білиці у селі Старий Лисець Тисменицького району.

    “Я був змушений відправити листа в архбудконтроль, бо інакше до мене були б претензії, чому я не стежу за тим, що відбувається у селі. Це якесь замкнуте коло, яке нам треба розірвати. Але як?” – міркує сільський голова.

    Незабаром на об’єкт має прибути перевірка.

    Ірина КУЙБІДА

  • Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!