Міфи старого некрополя

Про Івано-Франківський цвинтар “за театром” не писав ще хіба дуже лінивий. Закладений у 1782 році, він є старшим від варшавської Повонжки та львівського Личакова та був одним із найбільших цвинтарів свого часу. Не будемо перераховувати авторитетних авторів статей, монографій чи навіть художніх творів – їх багато. Докладніше >>

Від знущань над людьми – до підриву гранатою племінного бика

Радянські «визволителі» на західноукраїнських землях для упокорення місцевого населення не гребували ніякими методами. Однак тих, які відверто дискредитували владу, інколи карали самі радянські правоохоронні органи. Серед такого роду кримінальних справ є справа Олексія Миколайовича Струннікова, 1924 р.н., уродженця села «15 років ВЛКСМ» Горьковської області. Докладніше >>

Вулиця Пелеша

Вулиця Пелеша (нині Гнатюка – ред.) є, але її нема. Як і Станиславова. Є, бо збереглися всі будиночки і кам’янички з довоєнних років, увесь старий Станиславів, от тільки в значно гіршому стані. Ліворуч, якщо іти від вулиці Камінського (нині Франка – ред.), вздовж хідника тягнувся ряд одноповерхових будиночків, дбайливо побілених, з фіраночками й заслінками на вікнах, щоб ніхто не заглядав. За кожним із цих будиночків був садочок із грядками квітів, кущами аґрусу і порічок. Докладніше >>

Вахтери-енкаведисти

Інколи злочини під час «визвольної» діяльності радянських каральних загонів були настільки кричущими, що більшовицька репресивна машина не могла їх проігнорувати і заслужено карала найбільш дискредитованих представників тоталітарного режиму. Докладніше >>

Життя в підпіллі

Стефанії Костюк з Івано-Франківська минуло 90 років. В юності вона була кур’єром для спецзавдань при крайовому проводі ОУН-УПА, розвідницею, зв’язковою, мала псевдо Марта. Як наслідок, зазнала переслідувань, отримала важке поранення, 9 років провела у таборах. Пані Стефа нині пише спогади про підпілля, хоче зібрати їх у книгу, щоб молоде покоління знало правду про ті страшні часи. Дещо зі свого минулого вона розповіла і нам. Докладніше >>

Перекотиполе

Друга світова війна потоптала і переламала долі мільйонів людей. У військових лихоліттях кожен намагався вижити, як міг. У цьому контексті показовою є доля людини з унікальною на той час спеціальністю техніка звукового кіно – Завадського Бориса Івановича, який народився в 1915 р. в с. Федосіївка Іркутської області. Так далеко на схід родина Завадських потрапила у результаті покарання батька Бориса за участь у революції 1905 р. Докладніше >>

Знищене село Посіч і доля вояка УПА

У лютому 1950 р. війська НКВС оточили село Посіч, що поруч із Чорним лісом, і повністю його знищили. Селян вивезли у Сибір та на Одещину, а на місці зруйнованого поселення обладнали полігон. Докладніше >>

«Гірка» і «Ревера»

  Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського про старий Станиславів, які вперше публікуються українською (із книги “Станиславів однак живе”, 2010).   Якщо довоєнний Станиславів і був поділений, то хіба що під одним кутом зору: спортивним. На «Гірку» і «Реверу». Так називалися дві футбольні команди, які затято боролися за звання найкращої не тільки в місті, але Докладніше >>

Агроном зі Сталінської області – перший «донецький» на Тлумаччині

Офіційна радянська історіографія завжди наголошувала на випадках колабораціонізму / співпраці з ворогом у Західній Україні. Однак партійно-радянські кадри, що прибули в Галичину в 1939 р. з «першими совітами», замість жорсткої боротьби за ідеали комунізму часто самі переходили на бік гітлерівської Німеччини в 1941 р. Докладніше >>

У Франківську презентували історію Голокосту євреїв на Прикарпатті

Сьогодні, 28 січня, в громадському ресторані “Urban Space 100” відбулась презентація проекту наукового дослідження «Голокост євреїв Прикарпаття в роки Другої світової війни як складова етнодемографічної катастрофи Східної Галичини». Докладніше >>