28-річний чоловік видавав себе за «цілителя», брав гроші та зникав після оплати. Правоохоронці затримали 28-річного киянина, який під виглядом «мольфара» ошукував громадян у соціальних мережах. За свої «послуги» він брав від 400 до 4 500 гривень, після отримання грошей — зникав, повідомили у поліції Києва. Чоловік створив кілька фейкових акаунтів, де пропонував «магічну допомогу» — Докладніше >>
Його прозвали «Мольфаром» — за здатність передчувати небезпеку. Історію прикордонника розповіли на сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України, передає Галицький кореспондент. Роман із Івано-Франківська, військовослужбовець Мукачівського прикордонного загону, став для своїх побратимів оберегом на передовій. Колишній викладач фізичного виховання і заступник начальника промислового заводу, Роман до війни захоплювався регбі, мотоспортом і тхеквандо. Спорт гартував не лише тіло, Докладніше >>
Як приборкати страх, залікувати рану та відігнати дощ. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи