Під час протистояння радянської карально-репресивної системи із рухом опору ОУН-УПА українці часто змушені були вести подвійне життя. Офіційно вони були лояльними слугами правлячого режиму (партійними та комсомольськими активістами, вчителями і т.д.), а фактично здійснювали дії на підрив совітської влади. Таку місію виконували, до прикладу, Горбулевич Броніслав Францович, 1929 р.н., уродженець с. Вербівці Городенківського району, житель с. Русів Снятинського району, і Мандрик Михайло Іванович, 1926 р.н, уродженець с. Русів. Докладніше >>

Навесні 1947 р. родина Вівчаренків з Угринова прихистила сім’ю з голодуючої Бессарабії – Марію Савкоч з дітьми: чотирнадцятирічним Федором і дванадцятирічною Вірою. Їм дали невеличку кімнатку, а біженці із вдячності допомагали по господарству й одночасно робили собі деякі запаси з врожаю. Пізньої осені Савкочі повернулися додому, а в 1953 р. Вівчаренки отримали вдячного листа за порятунок від голоду від Федора Савкоча. Але тепер колишній біженець служив у військах МВС, а Вівчаренки за іронією долі були вивезені на Сибір цими ж органами МВС. Докладніше >>

7 червня 1947 р. в місті Станіславі була засуджена до двох років ув’язнення за статтею 170 параграф «в» через квартирні крадіжки Дора Іванівна Петрова, яка працювала негласним співробітником Управління МДБ в Станіславській області протягом 5 місяців. З касаційної скарги засудженої випливало, що Петрова заледве не ідеальна «радянська людина»: «брала активну участь на фронтах Вітчизняної війни, показала себе прекрасним бійцем, вірною дочкою нашої Вітчизни». Докладніше >>

Людські життя під час боротьби ОУН-УПА з радянським тоталітарним режимом в 40-50-х рр. ХХ ст. переверталися догори дриґом, і їх історії швидше нагадували сюжет детектива з елементами фантастики, аніж реальність. Подібним чином склалася доля Дмитра Миколайовича Гайдаша, 1912 р.н., уродженця с. Серафинці Городенківського району. У травні 1944 р. він призивається в Червону армію. Спочатку Гайдаш служив у м. Києві, потім його підрозділ передислокували до м. Бердичева, а коли його з іншими солдатами стали перевозити в Бурятію, то наш герой дезертирував. Докладніше >>

У кінці липня 1944 р. внаслідок наступу 575-го стрілецького полку радянської армії село Старий Лисець Тисменицького району було звільнене від німецько-фашистських загарбників. Але нові окупанти – совіти – відновили довоєнний репресивний режим. Однак мешканці с. Старий Лисець чинили активний опір радянізації. Згідно з даними Г.Пташинської, в лавах УПА боролося 68 селян, до різних термінів ув’язнення було засуджено 48 жителів населеного пункту. Докладніше >>

19 жовтня 1946 р. за ст. 54-1а КК УРСР було засуджено до 10 років виправно-трудових таборів з поразкою в правах на 5 років і конфіскацією майна Омеляна Ісидоровича Давидовича, 1882 р.н., уродженця м. Радехів Львівської області. Основне звинувачення, яке йому інкримінували – робота головою міського суду м. Збараж Тернопільської області під час німецької окупації. Докладніше >>

Життя Романа Івановича Сенишина нагадує історію із захопливого художнього роману. Почнемо з того, що в метричній книзі було записано, що Сенишин народився в 1914 р., а насправді він народився 13 серпня 1912 р. у м. Львові. У 1931 р. Роман закінчив Львівську торгову школу, але чомусь влаштовується на роботу помічником стоматолога Володимира Бабія, де він вивчився на зубного техніка. Докладніше >>