11 січня в Івано-Франківську відбулася прес-конференція Ольги Сворак (також знаної з медіа як Ольга Богданова і «агент «Мєтєль»), яка нещодавно повернулася з територій, підконтрольних незаконним збройним формуванням організацій «Л-ДНР». Її повернення додому на Прикарпаття одразу викликало серію неоднозначних оцінок. Так, частині журналістської спільноти не сподобалося, що Ольгу Сворак називають українською журналісткою. Докладніше >>
Глава Ради Федерації Валентина Матвієнко повідомила, що у Росії є політична воля піти на обмін засудженої за безпідставним звинуваченням української військовослужбовця Надії Савченко. Докладніше >>
Юридично свобода незаконно засудженої в Росії українки може бути оформлена або помилуванням, або через запит за Конвенцією від 1983 року про передачу засуджених осіб. Докладніше >>
Українська льотчиця і народний депутат Надія Савченко знову оголосила сухе голодування. Докладніше >>
Увімкнули відеокамеру. «Посада?» – «Водій БТР». Вимкнули відеокамеру. Побили. Увімкнули відеокамеру. «Посада?» – «Водій БТР». Вимкнули відеокамеру. Побили… І такі одноманітні допити відбувалися постійно. Вимагалася «правильна» відповідь: артилерист, кулеметник, член «Правого сектора» тощо. «А що таке для них «водій БТР»? Не цікаво ж…», – каже Станіслав Паплінський. Докладніше >>
Коломийська поетеса Надія Кметюк присвятила незламній бранці свої віршовані рядки. Докладніше >>
До полоненої українки не пускають ні родичів, ні медиків. Докладніше >>
Євросоюз закликав негайно звільнити Надію Савченко та нагадав Росії, що саме вона несе відповідальність за утримуваних нею людей. Докладніше >>
Вакарчук попросив Савченко не голодувати. Докладніше >>
Наприкінці минулого року радник голови СБУ озвучив загальне число звільнених осіб, яких захопили і незаконно позбавили волі представники так званих “ЛНР” та “ДНР” за час військового конфлікту на сході України, – 2957 осіб. Ще близько 130 залишаються в ув’язненні. Це офіційні дані. Докладніше >>
Президент зустрів звільненого кіборга «Рахмана» Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює