ГО «Поступовий гурт франківців» спільно з видавництвом «Лілея НВ» започаткували книговидавничий проект «Схід–Захід». У кожному виданні серії під однією палітуркою поєднано твори двох авторів: одного із західної України, другого зі східної. Окрім того, один автор мусить бути представлений прозою або есе, інший – поезією. Докладніше >>
У книгарні «Є» франківський письменник та перекладач Тарас Прохасько презентував роман “Як зрозуміти козу” та переклад твору Анджея Стасюка “Схід”. Захід відбувся 24 листопада. Докладніше >>
Кожна розмова з письменником Тарасом Прохаськом – це унікальна нагода подивитися на звичні речі глибше і чесніше. Своїми текстами і своїми роздумами (що б це не було – дорослі тексти чи книжки для дітей, переклади чи авторські колонки) – він завжди заворожує, допомагає зрозуміти, пізнати, відчути. Докладніше >>
21 жовтня у громадському ресторані «Urban Space 100», що в Івано-Франківську, відбулася презентація книжки розмов з Тарасом Прохаськом «Радість контакту». Докладніше >>
Сьогодні, 22 вересня, письменник Тарас Прохасько, історик Ярослав Грицак, журналіст Мамука Арешидзе читають лекції в рамках форуму «Ukraine Lab» на тему конфліктів та будівництва миру. Докладніше >>
24 серпня в День Незалежності України мешканці Берліну – німці, українці, бельгійці, ізраїльтяни та росіяни – прочитали біля Бранденбурзьких воріт твори 24 авторів з України німецькою та англійською мовами. Докладніше >>
Світлина в нашому хостелі нагадала мені про перші дні знайомства з Івано-Франківськом. Ще тоді Тарас Прохасько звернув нашу увагу на те, що це місто ніби розходиться колами, як вода від кинутого в неї каменя. Дивно було уявляти, гуляючи парком Міцкевича, що кілька століть тому Станиславів закінчувався саме на цьому місці. А тепер це одна з центральних площ, за кількасот метрів вже починається Вічевий майдан, з іншого боку – площа Ринок. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Рязанцева Яна
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Волошин Тарас
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює