17-18 вересня у духовно-паломницькому центрі Матері Божої у селі Погоня Тисменицької громади відбулася XXVIІ Міжнародна проща Вервиці за мир в Україні, припинення війни та за всіх наших військових.
На традиційну прощу до Цариці Покуття прибули сотні вірян з Прикарпаття та інших областей України.
Щороку програма Міжнародної прощі передбачає різноманітні духовні заходи. Проща розпочалася у суботу із винесення Погінської ікони Матері Божої. Віряни спільно молилися на вервиці та пройшли стежками Хресної дороги.
Божественну літургію очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин у співслужінні з ігуменом монастиря Успіння Матері Божої ЧСВВ Антонієм Яремчуком та духовенством УГКЦ.
Упродовж двох днів учасники духовного заходу, окрім особистих подяк і прохань, спільно молилися за мир та єдність українського народу, за наших військових та якнайшвидшу перемогу України.
У неділю, після Божественної Літургії, яку очолив Єпископ Бучацький Дмитро Григорак усі присутні відновили посвяту Непорочному Серцю Пречистої Діви Марії.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює