Аміні було 14 років, коли вона дізналась, що виходить заміж. Не від нареченого — від батьків. Ніхто не питав, чи вона хоче заміж, їй просто повідомили факт. Її сім’я з провінції Майдан Вардак щойно отримала від 37-річного чоловіка валвар — традиційну передшлюбну виплату батькам нареченої — близько 12 000 доларів. Аміна (ім’я змінено) розповіла журналістам RFE/RL, що була «травмована і хвора», коли дізналась про це рішення. «Моя сім’я опинилася на межі економічного краху після захоплення влади талібаном», — пояснила вона. Для збіднілої родини дитячий шлюб і ці гроші були виживанням. Для Аміни — ціною дитинства.
Це не виняток. Це закономірність, пише Звістка.
Що було до 2021 року
Афганістан ніколи не був безпечним місцем для дівчаток. У 1998 році 46% афганських дівчат одружувалися до 18 років. Тривалі конфлікти, злидні й укорінені патріархальні традиції зробили дитячий шлюб звичною практикою задовго до повернення талібів.
Проте між 2001 і 2021 роками зміни таки відбувалися. Станом на 2023 рік частка дівчат, що одружуються до 18 років, знизилась до 29%. Серед дівчат без освіти цей показник становить 35%, тоді як серед тих, хто закінчив середню школу або вчився далі, — лише 15%. Ця статистика красномовно пояснює, чому школи для дівчат були і залишаються ключовим інструментом захисту.
Тодішній уряд намагався принаймні формально реагувати: у 2017 році Міністерство у справах жінок спільно з ЮНФПА розробило Національний план дій з ліквідації ранніх і дитячих шлюбів, а у 2009-му був підписаний закон про ліквідацію насильства щодо жінок (EVAW). Проте, за даними ООН 2018 року, насильство щодо жінок і дівчат здебільшого ігнорувалося афганською кримінальною юстицією.
Серпень 2021-го: точка неповернення
Коли 15 серпня 2021 року талібан увійшов до Кабулу, перші обмеження з’явилися протягом тижнів. З 24 грудня 2022 року афганських жінок офіційно заборонили працювати поза домом, відвідувати школи й університети, а також подорожувати без махрама — чоловіка-родича, якому жінка є підопічною.
З моменту захоплення Кабулу в серпні 2021 року талібан заборонив дівчатам відвідувати середню та вищу школу, відсторонив жінок від більшості робочих місць і заборонив їм бувати в парках, спортивних залах і громадських місцях.
Наслідки для дитячих шлюбів виявились прямими й негайними. Попередня правова система припинила функціонувати після захоплення влади, а закони про шлюбний вік переписуються указами на основі суворого тлумачення шаріату. Станом на 2025 рік дитячий шлюб офіційно не заборонено, і жодних покарань для причетних не передбачено.
Незважаючи на декрет талібану, який нібито забороняє примусові шлюби для жінок, жодних законів для запобігання дитячим шлюбам не існує. Економічні труднощі, що посилилися після захоплення влади талібаном, призвели до зростання кількості дитячих шлюбів: сім’ї змушені видавати неповнолітніх дочок заміж або продавати дітей задля виживання. Деякі місцеві чиновники-таліби самі примусово одружуються з неповнолітніми дівчатами.
«В Афганістані склалися ідеальні передумови для дитячих шлюбів: патріархальний уряд, війна, злидні, посуха, дівчата поза школою — з усіма цими факторами разом ми знали, що дитячі шлюби злетять до небес», — заявила директорка організації Too Young To Wed Стефані Сінклер в доповіді Amnesty International.
Наприкінці травня 2026 року талібан пішов ще далі: оприлюднив новий сімейний кодекс під назвою «Принципи розлучення подружжя»
Це — 31-статейний документ, затверджений особисто верховним лідером Гайбатуллою Ахундзадою. Мінімальний вік для вступу у шлюб у ньому не встановлений взагалі.
Замість цього кодекс описує процедуру, за якою дитячий шлюб може бути анульований — але лише після досягнення дитиною статевої зрілості і лише за рішенням суду. Цей механізм відомий в ісламській юриспруденції як хійяр аль-булуг — «право вибору після статевої зрілості». Але що це означає на практиці?
Закон каже: якщо чоловік відмовляється від розлучення, а дівчина не може привести свідків на підтвердження своїх слів — суд зобов’язаний прийняти слово чоловіка. У країні, де розлучення є соціальним табу, де жінок усунуто від юридичної системи, де свідчити проти чоловіка родини майже неможливо, — це не право вибору. Це його видимість.
Серед інших положень — норма про те, що мовчання «дівчини-діви» під час весільної церемонії вважається її згодою на шлюб. Для хлопців і раніше одружених жінок те саме правило не діє.
Неда знає, що означає це мовчання. Її видали заміж у 12 років за 20-річного чоловіка — відвезли в глухий район на північному сході країни. «Я ще навіть не мала першої менструації. Я не мала жодного уявлення, що таке подружнє життя і секс, — розповіла вона журналістам RFE/RL. — Батьки навіть не запитали мене, чи хочу я одружуватися». Чоловік бив її, якщо вона не прибирала або не готувала так, як вимагала його родина.
Спеціальна представниця ООН Жінки в Афганістані Сьюзен Фергюсон назвала документ «черговим серйозним кроком» у руйнуванні прав жінок. «Імпліцитно дозволяючи дитячий шлюб, він ризикує нормалізувати цю практику», — заявила вона. Місія ООН в Афганістані (UNAMA) також засудила кодекс: документ «на ділі означає, що дитячий шлюб дозволений». До 2021 року афганське законодавство прямо криміналізувало примусові дитячі шлюби. Тепер цієї норми немає.
Освіта як єдиний захист — і як його відібрали
Зв’язок між школою та шлюбом в Афганістані — не абстрактна статистика, а щоденна реальність. 15-річна Мурсаль розповіла, що сім’я змусила її заручитися зі старшим чоловіком. «У мене не було вибору, тому що рідні сказали мені: без освіти єдиний шлях — це одружитися», — пояснила дівчина, мрія якої була стати лікарем.
Деякі родини видають доньок заміж, щоб мати менше ротів для годування в умовах гуманітарної кризи й економічного колапсу. Інші батьки видають підлітків заміж наперед, щоб уникнути їхнього примусового шлюбу з бійцями талібану.
Житель округу Зінджан провінції Герат, який погодився говорити анонімно, розповів RFE/RL, що «вночі не може спати від тривоги і докорів сумління» після того, як у 2025 році видав заміж 15-річну доньку. «Це було єдине рішення, щоб врятувати і її, і сім’ю», — виправдовувався він.
Масштаб прогнозованих наслідків вражає
За оцінкою ООН Жінки, якщо заборона на освіту для дівчат триватиме до 2026 року, Афганістан побачить зростання кількості дитячих шлюбів на 25%, підліткових вагітностей — на 45%, а материнської смертності — щонайменше на 50%.
За даними ЮНІСЕФ, були зафіксовані достовірні повідомлення про сім’ї, які пропонують дочок на майбутній шлюб ще у 20-денному віці в обмін на посаг. Лише в провінціях Герат і Бадгіс за 2018–2019 роки було зареєстровано 183 дитячі шлюби та 10 випадків продажу дітей — вік дітей становив від 6 місяців до 17 років.
Традиційна практика валвару — виплата батькам нареченої — перетворює дівчаток на фінансовий актив для бідних сімей. 10-річна Райхана Мірзаї, заручена зі своїм 20-річним двоюрідним братом, розповіла: її пообіцяли родичам після того, як 13-річний брат потрапив у аварію й у батьків не було чим сплатити лікарняні борги. Виходом став дитячий шлюб. «Не важливо, чи щаслива я. Це рішення моєї сім’ї, і я хочу допомогти братові», — сказала дівчинка.
Ті, хто не мовчить: що з ними стає
Жінки в Афганістані почали виходити на протести вже в перший тиждень після захоплення Кабулу. Відповідь була блискавичною. У лютому 2022 року талібан провів рейд на конспіративну квартиру в Кабулі й заарештував трьох жінок-активісток разом із членами їхніх родин. Їх утримували кілька тижнів у Міністерстві внутрішніх справ. Після звільнення вони змогли покинути країну.
У 2023 році за наказом талібану був заарештований університетський викладач Ісмаїл Машаль, який публічно протестував проти заборони жінкам навчатися в університетах. У березні того ж року заарештували освітнього активіста Матіулла Веса, засновника організації Penpath. Його звільнили лише в жовтні — без пред’явлення звинувачень.
Правозахисниця Манізха Седдікі зникла 9 жовтня 2023 року, а пізніше знайшлась під вартою талібану. У грудні 2023 року її відправили до в’язниці — без доступу до адвоката, без регулярних побачень із родиною, без пред’явлення звинувачень.
Активіст з освіти Ахмад Фахім Азімі, керував національною збірною з робототехніки, командою дівчат, які ще кілька років тому представляли Афганістан на міжнародних змаганнях. Після заборони на освіту він допомагав їм виїхати з країни. Він був заарештований у жовтні 2023 року. За даними Amnesty International, обидва активісти — Азімі і його колега Седікулла Афган — утримувались відомством розвідки 72 дні на допиті, хибно звинувачені в організації протестів та допомозі дівчатам-членам збірної покинути країну. Азімі вийшов на волю лише у вересні 2024 року — після 11 місяців катувань.
«Наші члени надзвичайно стурбовані власною безпекою та безпекою своїх родин. Вони перебувають під постійним тиском і страхом арешту», — розповіла одна з правозахисниць. Родини заарештованих бояться навіть говорити про затримання, сподіваючись, що мовчання може допомогти звільненню або зменшити знущання під вартою.
Група Purple Saturdays — організація, що бореться проти обмежень жіночих свобод
Група продовжує організовувати невеликі акції в закритих приміщеннях. На Міжнародний жіночий день 2024 року сім жінок в провінції Тахар вийшли з аркушами, що закривали їхні обличчя, з написом «Права. Справедливість. Свобода». «Наше мовчання і страх — це найпотужніша зброя талібану», — йшлося в їхньому зверненні.
Що каже, але не робить світ
Риторика міжнародного співтовариства з часом стала жорсткішою — дії залишаються обмеженими.
Спеціальний доповідач ООН із прав людини в Афганістані заявив у вересні 2024 року, що «інституціоналізована система статевої та гендерної дискримінації, сегрегації та гноблення з боку талібану — коротко кажучи, гендерне переслідування, злочин проти людяності — торкається майже всього населення».
Термін «гендерний апартеїд» використовується дедалі ширше
Спеціальний доповідач Річард Беннет у доповіді стверджує, що едикти талібану перетворили правовий порядок на інструмент домінування: скасування конституції 2004 року, відміна закону про ліквідацію насильства проти жінок, звільнення всіх жінок-юристів, скасування розлучень, наданих жінкам, що були видані заміж дітьми.
Найважливіший правовий прецедент стався у 2025 році. 23 січня 2025 року прокурор МКС звернувся з клопотанням про ордери на арешт верховного лідера талібану Хайбатулли Ахундзади та головного судді Абдул Хакіма Хаккані за злочин проти людяності — гендерне переслідування. У липні 2025 року Палата попереднього розгляду МКС видала ці ордери. Суд встановив наявність розумних підстав вважати, що обидва лідери несуть кримінальну відповідальність за переслідування жінок, дівчат і осіб, чия гендерна ідентичність не відповідає політиці талібану, — а також осіб, сприйнятих як «союзники жінок і дівчат».
Проте є й болючі парадокси. ООН організувала серію перемовин у Досі для врегулювання афганської кризи. Але жінок до цих зустрічей не допустили — попри резолюцію Радбезу ООН 1325, яка вимагає рівноправної участі жінок у миротворчих процесах. Критика процесу досягла піку в червні 2024 року, коли на третій зустрічі у Досі теми прав людини взагалі не було у порядку денному.
У січні 2026 року жінки-держслужбовиці, яких змусили залишатись удома ще з 2021 року, отримали повідомлення про звільнення — без будь-якої прозорості, юридичних процедур і жодних компенсаційних заходів. Жінки залишаються відстороненими від будь-якої освіти вище шостого класу, а у листопаді 2025 року медичні випускні іспити вдруге поспіль відбулися без участі жінок — після заборони їм навчатися у медичних закладах з грудня 2024 року.
Ціна бездіяльності світу
Дані красномовні. Кожна третя афганська дівчина виходить заміж до 18 років, а кількість таких випадків помітно зросла після 2021 року, хоча точні цифри встановити неможливо. За рівнем поширення дитячих шлюбів найгірша ситуація в провінціях Гор, Німроз, Фарах, Бадгіс і Фар’яб, де за попередніми даними кожна друга дівчина виходила заміж до повноліття.
Наслідки для здоров’я — катастрофічні. Ранні вагітності у підлітковому віці прямо пов’язані з материнською смертністю, ускладненнями при пологах і дитячою смертністю. В умовах, коли жінкам забороняють навчатися на акушерів, ці ризики лише зростатимуть.
Афганська адвокатка Азаде Раз Мохаммед у березні 2025 року заявила в Раді Безпеки ООН: «Жоден термін не описує краще злочини, які талібан скоює проти афганських жінок і дівчат, ніж гендерний апартеїд».
Аміна зараз має 16 років. Вона заміжня. Її мрії — а вона мріяла вчитися — залишилися у 2021 році. У тому серпні, коли перед дівчатами Афганістану зачинилися всі двері, крім дверей чужого дому для шлюбу за домовленістю.
Соболик Тетяна
Деркачова Ольга
