Для мене процес збирання грибів – дуже позитивне заняття. Один день у лісі, до того ж під час грибного сезону, знімає психологічну втому від провінційних політичних буднів та надає запасу міцності на тривалий час. Можливо, це пов’язано з якимись первісними людськими інстинктами, чи в лісі просто зовсім непомітні «покращення уже сьогодні», які оточують нас звідусіль у містах…

Недавно вдалося взяти участь у «тихому полюванні» в лісах між селами Спас та Ілемня в Рожнятівському районі. Одразу похвалюся: грибів ми назбирали багато і дуже тішилися з цього. Але повернемося все ж до буднів.

Збираючи гриби, я зауважив, що там, де росли яскраві червоні мухомори, завжди траплялися, як кажуть бойки, щирі гриби. Про цю прикмету я чув і раніше, як і більшість грибників, але в лісі під Спасом поєднання мухоморів з щирими грибами було доведене до рівня фізичного закону. Заледве як інь та янь, чорне та біле, плюс та мінус…

Мухомори були яскраві, їх було видно здалеку. Натомість, білі гриби ховалися в ґрунті, коричневими шапками маскувалися під листя. Але ми шукали коричневих товстунчиків, а від мухоморів лише вимагали показати нам на місце сховку щирих грибів. Все, як у світі людей: робота порядних і відповідальних, як правило, непомітна, а популісти й авантюристи завжди на виду. Але з плином часу ми все ж таки вчимося розрізняти яскраву обгортку від наповнення, полову й отруту від доброго і корисного плоду.

Цей симбіоз мухоморів з білими грибами прекрасно працює і в сфері української політики. Тобто якщо у нас є багато різнокольорових яскравих «політичних мухоморів», то десь повинні бути і «щирі політики». Вони, можливо, не такі помітні, бо не переймаються рекламою і зайняті реальною роботою. Але вони повинні бути, і нам лише потрібно їх побачити і підтримати. Не залишати ж цю країну під галюциногенним впливом самих «політичних мухоморів». Беріть, обирайте щирих. Вони є, лиш придивіться уважніше.

Сергій АДАМОВИЧ,

депутат обласної ради