Місцеві геї і лесбіянки відмовляються ховатися і об’єднуються в громадські організації

Кажуть, нікого не повинно обходити, чим займаються дорослі за зачиненими дверима. Але дійсність наша така, що саме це усіх найбільше й обходить. За цим підглядається, якщо є бодай мікроскопічна щілина, це голосно і бурхливо обговорюється. І особливо бурхливо – коли йдеться про людей нетрадиційної орієнтації.

Натуралів неабияк заводить це питання, ця таємниця, ця «помилка природи». Невідоме лякає, не дає спокою: а як це у них відбувається, хто грає жіночу, а хто – чоловічу роль, чорт забирай, невже їм може бути добре отак? І хоч радянські часи, за яких медичні довідники подавали гомосексуалізм як психічну хворобу, давно минули, українське суспільство виголошує свій вердикт: треба лікувати цих «хворих».
При цьому суспільство часто забуває, що, окрім сексу, в лесбіянок і геїв є повноцінне життя з такими самими проблемами, побутом і планами, як і в натуралів. Що це такі ж люди, які, однак, змушені приховувати свою орієнтацію і жити «в тіні». У кожного причини ховатися свої, але ключовими є завжди одні й ті самі: когось неодноразово били, хтось боїться втратити роботу, хтось оберігає цю таємницю від батьків.
Наразі у франківській ЧСЧ-організації зареєстрованих геїв понад 400. Лесбіянок  менше – приблизно сотня. Ще менше тих, хто може вголос говорити про себе. Першою людиною, яка нещодавно публічно заявила про свою нетрадиційну орієнтацію, стала молода дівчина Тетяна, яка одна з небагатьох вже протягом кількох років мала привілей – «не шифруватись». Наразі Таня серйозно взялась за створення міської ЛГБТ-організації (лесбіянки, геї, бісексуали, трансгендери) Івано-Франківська, перші збори якої успішно пройшли днями. ЛГБТ усіляко підтримує і допомагає благодійна організація «Солідарність».
Одним із завдань ЛГБТ у Франківську є боротьба із суспільними стереотипами, просвітницька діяльність. Кореспондент «ГК» поспілкувалася з франківськими лесбіянками та геями про їхні стосунки, сім’ї, конфлікти з суспільством, побут.

Коли знають батьки
Тетяна, 22 роки, громадський діяч
У Тані все почалося ще в дитинстві. Перша закоханість у виховательку в дитячому садку. Симпатія у 13 років до красивої дівчинки з двору, з якою вже тоді батьки заборонили спілкуватись. «Ми придумали власний алфавіт і листувались. Коли мені було 15, а їй 17, ми вперше поцілувались – з того все і почалося. Коли мені було 16, ми почали зустрічатися, я втекла з дому до неї в Київ, прожила з нею місяць. Це була перша любов, перший сексуальний досвід, перше співжиття з іншою людиною».
На першому курсі Тетяна закохалась в набагато старшу за неї жінку, з якою прозустрічалась два роки. На той час батьки вже все знали. «Тато завжди здогадувався, що я – лесбіянка. Тому, мабуть, коли почув це від мене, зміг досить швидко це прийняти. А з мамою був серйозний конфлікт – вона неодноразово била мене, коли дізналася правду, погрожувала психлікарнею. Мої батьки давно розлучені, і досі, коли я вряди-годи приходжу до мами, вона знайомить мене з віруючими хлопчиками і каже, що щодня молиться за мене, щоб з мене вийшов цей демон. Сестра теж переконана, що мені це перейде».
Потім був затяжний період, коли Таня намагалася переконати себе, що вона така, як всі, – зустрічалася з хлопцем, однак, як каже сама, природу обдурити не вдалось. «Ледь не зробила велику дурницю – заміжжя. Був навіть період, коли три місяці провела в монастирі, думаючи, що це допоможе стати «нормальною». Все закінчилось тим, що я закохалась в монашку і втекла звідти», – розповідає Таня.
Невдовзі почалися дуже серйозні і довгі стосунки з Лесею, яка до зустрічі з Танею була гетеросексуалкою. Коли батьки Лесі дізнались про її зв’язок з Танею, вигнали її з дому. Відтак Леся прожила в Тані вдома півтора року. В якийсь момент вони серйозно замислились над тим, щоб завести дитину: почали шукати батька через Інтернет. «Ми хотіли, щоб чоловік дав нам сперму і надалі не брав жодної участі в процесі виховання дитини. Чоловіки на це не погоджувались, а ті, хто погоджувався, виявлялись рідкісними збоченцями». Потім дівчата знайшли пару геїв і навіть спланували, що могли б жити всі разом з дитиною. Однак не склалось. Нині Тетяна каже, що, може, це й на краще, бо не була психологічно готовою заводити дитину.
«Колись я думала, що стала лесбіянкою, бо в дитинстві не отримувала достатньо уваги і ніжності від мами. Ще думаю – може, так сталось тому, що мене з дитинства оточували дуже красиві жінки. Хоча всі ці пояснення сьогодні здаються мені абсурдними», – стверджує Таня.

Майже шведська сім’я
Марина, 24 роки, продавець, Оля, 31 рік, медик.
У Марини все почалося в училищі. У неї були дуже погані стосунки з одногрупницею Надею, поки вони не опинилися за однією партою. Через два тижні в них почалися стосунки, а згодом і спільне життя. Другою жінкою в житті Марини стала Оля, з якою вони довгий час були подругами.
Оля виросла в селі, скільки себе пам’ятає, відчувала потяг до жінок. До зустрічі з Мариною мала досвід стосунків зі старшими жінками. Остання жінка, з якою зустрічалася Оля, кинула її, вийшла заміж і сказала: «А ти ніколи не вийдеш заміж». Це дуже обурило Олю, і щоб щось довести своїй колишній дівчині, вона невдовзі вийшла заміж за односельчанина. Народила сина, але з часом, знову ж таки, природа взяла своє.
Взаємні залицяння дівчат тривали два місяці і закінчились тим, що Марина, Оля, Олин чоловік та їхній син вже чотири роки живуть під одним дахом. І хоч Оля розлучилася з чоловіком, вони не можуть розійтися в різні боки через розподіл майна.
«Зараз найбільше хвилюємось, як сприйме правду малюк, він вже ходить в перший клас, і приховувати наші стосунки стає все важче», – говорить Оля. Її батьки досі не знають правди, думають, що Марина – Олина подруга, яка живе в неї на квартирі. Батько Марини живе в Запоріжжі, а мама – за кордоном, тому їй легше приховувати правду.
«Попри все, я вважаю нас з Олею дуже щасливою сімейною парою, у нас все спільне, всі наші плани і прагнення, і ми насправді дуже щасливі, що знайшли одна одну», – каже Марина. Оля ж стверджує, що, мабуть, склалось на краще, що вони все-таки живуть з її чоловіком, бо так чи інакше, а синові потрібен тато.

 «Кожен любити хоче законно»
Олег, 39 років, художник-оформлювач, Віталій, 27 років, продавець-консультант.
В Олега було три дружини, але, за його словами, тільки Віталій допоміг зрозуміти йому самого себе. «Я ніяк не міг збагнути, чому всі мої стосунки з жінками сходять нанівець, чому в якийсь момент вони перестають цікавити мене в сексуальному плані, – розповідає Олег. – Коли в університеті я малював оголене чоловіче тіло – виходило ідеально, коли ж намагався зобразити жіноче – завжди виходили якісь накачані баби-культуристки. На вулицях я оглядався за гарними хлопцями, у мене були різні таємні фантазії, але я ніколи сам собі не зізнавався, що я – гей. То були ще радянські часи, про таке не могло бути й мови».
Це тривало, поки Олег випадково на дискотеці не познайомився з Віталіком. Через тиждень Віталік переїхав жити до Олега, з яким живе й досі. Якщо в Олега – творча робота і він може працювати вдома, то Віталіку, який працює в салоні зв’язку, важче. Потрібно приховувати від колег своє особисте життя, які постійно доймають його питаннями: а де, мовляв, твоя дівчина? «Під час п’янок на роботі, коли колеги розповідають похабні анекдоти про підарасів, мушу сміятись разом з ними, а то й розповідаю сам, щоб вони нічого не запідозрили, – розповідає Віталік. – Боюсь випити хоч трошки більше, бо тоді можу розслабитись і видати себе манірними рухами. Мушу контролювати кожен свій рух і слово».

Конфлікти з суспільством
Відкрито за нетрадиційну орієнтацію з роботи начебто й не виганяють, але часто людині створюють настільки нестерпні умови, що вона сама звільняється. Тридцятирічному менеджеру Олександру, наприклад, інкримінували «аморальну поведінку» на робочому місці, коли дізнались про його орієнтацію. Олександр написав заяву.
Максим працював у фірмі ремонту машин. Якось колеги побачили його на дискотеці з іншим хлопцем. Погарячкувавши, він зізнався колегам, що він – гей. Відтоді робота стала для Максима пеклом: на нього почали списувати крадіжки, помилки, всіляко знущались. Якийсь час Максимові доводилось віддавати більшу частину зарплатні за чужі «проїзди». Зрештою, не витримавши, він написав заяву «за власним бажанням».
Таня працювала в дуже консервативній установі, звідки її „попросили”, як тільки дізнались про її орієнтацію. Пояснили це тим, що вона несумлінно виконує обов’язки.
 Для Олега сумно закінчилась його спортивна кар’єра. Він був знаним і талановитим тренером, але коли з’ясувалося, що він гей, вибухнув страшний скандал. Йому заборонили тренувати маленьких хлопчиків, бо батьки його учнів остерігалися, що він буде розбещувати дітей. Олег пішов зі спорту, змінивши ім’я і прізвище.
Відтак лесбіянки і геї нерідко створюють так звані «нормальні пари»: на роботі чи вдома така пара грає на публіку, зображаючи натуральні стосунки. Схоже, франківські гомосексуали від цього театру втомилися. І готові зірвати маски. Та чи готові ми?

Тетяна ЄРУШЕВИЧ