Уже кілька років франківці потерпають від шахрайських дій агенції нерухомості «ДОМІВКА ІФ». Спершу просили по-доброму. Потім – пішли до правоохоронців. Люди роками пишуть скарги, заяви, повідомлення про злочини у міліцію та прокуратуру. Правоохоронці неначе затягують… Нарешті одна з кількох кримінальних справ дійшла до Івано-Франківського міського суду.

У справі є обвинувачена – Валентина Гродюк, вісім потерпілих та 35 свідків. Загалом сума претензій до підсудної – понад мільйон гривень. За півроку суд спромігся вислухати свідчення тільки половини потерпілих. Минулого понеділка, 23 червня, допитавши двох потерпілих, суд переніс справу ще на місяць. Після того, як один із свідків натякнув суддям на зволікання, вони підвищили голос. Сказали, що у них відпустки і вони «стільки треба, стільки й будуть слухати» справу…

 

Ваша квартира – продана

Як розповідає Любов М. (просить прізвище не називати), за останній рік завдяки «ДОМІВЦІ ІФ» вона багато пережила. Каже, торік отримала від міськвиконкому квартиру. Раніше у ній проживав одинокий чоловік, без родичів. Оскільки квартира була не приватизована, то вона перейшла у власність міста. А звідти – жінці.

«Ця агенція підробила документи: свідоцтво на право власності, довідку ОСББ і т.д., і на основі цього продала мою квартиру, – розповідає жінка. – Це в той час, коли в мене було рішення виконкому, свідоцтво на право власності та інші документи. Прихожу, а моя квартира – продана. Далі почали на мене нападати якісь начебто родичі чоловіка, чия квартира мені дісталася. Навіть кримінальну справу проти мене порушили».

За словами Любові, все це почалося минулого літа, після того, як вона отримала квартиру. І тривало до лютого цього року. За цей час вона пережила напади, шантаж і отримала немалі збитки. Наприклад, нові «покупці» одного разу вирізали «болгаркою» двері до її квартири і поставили свої. Жінка викликала міліцію. Це не налякало нападників, тож згодом вони вибили замок у дверях.

«Сусіди думали, що я квартиру продала, і не вмішувалися, – продовжує жінка. – А коли вони дізналися, що я маю проблеми, то почали мене захищати. Так аферисти почали нападати і на них. Я викликала міліцію і з’ясувала, що квартира продана. Якась жінка запевняла, що в неї є всі документи на квартиру. Показувала свідоцтво на приватизацію, датоване 2000 роком. І це при тому, що чоловік жив у квартирі ще до 2013 року. Врешті, відкрили кримінальну справу і таки доказали, що всі підписи і печатки – підробка».

 

Міліція не квапилася

У понеділок в суді кореспондент «ГК» знайомиться з іншими потерпілими. Охочих розказати про свою біду – достатньо. Історія Валерія Федорчака тягнеться ще з 2010 року. Саме тоді вони з дружиною вирішили придбати квартиру в Івано-Франківську. «Гродюк Валентина нам знайшла квартиру у фірмі «Екстім» по вул. Південний бульвар, – розповідає чоловік. – Забудовник продавав за 440 тисяч гривень, а вона дала знижку і погодилася продати за 390. І навіть дозволила розбити суму на частини».

На тому погодилися. Півроку сплачуючи кошти, чоловік з дружиною зовсім не очікували, що коїться щось не те. Валентина Гродюк, каже чоловік, зателефонувала несподівано. Вона поставила його перед фактом: через день-два треба сплатити решту суми – 100 тисяч гривень. Ошелешила вона його ще й тим, що цього разу про знижку вже не говорила. «Сказала, що «Екстім» їй знижку не дав і треба терміново додати всі гроші, – пригадує він. – Якщо – ні, запропонувала переуступити квартиру іншому покупцю. Мовляв, він купить, а гроші нам повернуть».

Горе-ріелтор переконала чоловіка, що йому варто написати відмову від квартири і офіційно підписатися під тим, що у нього нема претензій до забудовника. Коли він це зробив, вона відвезла його у ТОВ «Івано-Франківськміськбуд», з яким він уклав новий договір про купівлю квартири по вул. Коновальця. Кошти зобов’язалася заплатити Гродюк. І не заплатила.

Під тиском Валентина Гродюк погодилася віддавати борг чоловіку частинами. За півроку повернула тільки 70 тисяч гривень. Як каже чоловік, він наполягав, ходив до неї щотижня. Зрештою, вона попросила дати два місяці часу, щоб зібрати 10 тисяч доларів. Та через два місяці віддала тільки 100 доларів. «В мене нерви не витримали, і я сказав, що буду звертатися у правоохоронні органи, – продовжує чоловік. – Вона відповіла, що у цьому разі я не отримаю ні копійки, бо в неї чоловік там працює».

1 лютого 2011 року потерпілий написав першу заяву в міліцію. Далі – ще кілька. Міліція, як не прикро це визнавати, працювати не квапилася. Спершу слідчі мінялися, потім заяви губилися. Ходив він і на прийоми до керівників обласного УМВС Василя Варцаби та Олега Сала – не допомагало. Згодом почав звертатися й до прокуратури. Через три роки справа опинилася в суді. Але тепер чоловік припускає, що й тут з вирішенням затягують.

Загалом, як стверджує Валерій Федорчак, Гродюк винна йому 196 тисяч 810 гривень. Позивається він на 200 тисяч. На моральне відшкодування навіть не надіється.

 

Захований в Микитинцях

А історія інваліда дитинства другої групи Святослава Спачинського ще сумніша. Каже, що у 2009 році він продав свою, залишену батьками, двокімнатну квартиру на вул. Пасічна, оскільки не міг її утримувати, і вирішив купити однокімнатну. Знайшов у газеті оголошення, прийшов в офіс, який розміщений по вулиці Дністровській, йому підшукали квартиру. Погодили квартиру поруч із магазином «Сільпо»: ціна – 17159 доларів, 38 кв. метрів. Заплатив – і на тому все. Квартири нема, грошей – теж.

«Гродюк мене викрадала і ховала, щоб мене не знайшли правоохоронці і я не подав заяву, –– розповідає Спачинський. – Наприклад, заховала мене у Микитинцях і сказала: якщо будеш тут сидіти тихенько і не дзвонитимеш у правоохоронні органи, то я привезу документи на квартиру. Не знаю, чомусь вона ввійшла мені у довіру, я вірив і тому дійсно чекав на документи».

Не дочекався. Згодом Святослав завдяки друзям та правоохоронцям прозрів. З 2012 року оббиває пороги у правоохоронних органах, сподівається отримати свої гроші назад.

 

Суд не хоче гласності?

Понеділковий суд теж не міг не вразити. Суддівська колегія в особах Олега Лазаріва, Наталії Деркач та Лева Кишакевича не дозволила журналісту «ГК» записувати ні відео, ні звук. Незважаючи на те, що про це просили всі присутні потерпілі. Підкреслювали, що це дієво та профілактично. І люди мають знати про те, що робиться, аби не потрапляти у такі пастки. Проти запису була й прокуратура, котра, як виглядало, виступає в ролі захисту, а не обвинувачення…

Нагадаємо, що частина 2 статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка має промовисту назву «Гласність і відкритість судового процесу», чітко формулює, що розгляд справ у судах відбувається відкрито (крім випадків, установлених процесуальним законом). А чинне законодавство передбачає лише один випадок, коли допускається обмеження гласності судового процесу, – йдеться про ситуацію, коли суд своєю ухвалою затверджує рішення про закритий судовий розгляд.

Згадаємо, ще й про Цивільно-процесуальний кодекс України, стаття 6 якого «Гласність та відкритість судового розгляду» говорить про те, що розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито. А частина 8 визначає: «Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої»…

Здивувало ще й те, що прокурор та обидва адвокати підсудної Гродюк допитували потерпілих, не піднімаючись з крісел. Отже, 23 червня допитали двох свідків – Олександра Б. (просив не озвучувати прізвища) та Івана Атаманюка. Першому Валентина Гродюк винна 4 тисячі доларів. Він просить гроші повернути, а жінку суворо не карати, оскільки у неї є маленький син, тож шкода хлопчика. Другий позивається на 530 тисяч гривень. З них 270 тисяч – моральні збитки. У разі неповернення коштів чоловік вимагає від суду суворо покарати ріелтора.

Врешті засідання підходить до завершення. З’ясовується, що спливає строк запобіжного заходу. Нагадують, що застава Валентини Гродюк становить 97 тисяч гривень. Її адвокати просять продовжити запобіжний захід ще на два місяці. Валерій Федорчак просить збільшити розмір застави, а Іван Атаманюк – взяти її під варту. Проте, вже очікувано, суд стає на бік Гродюк… І ще на два місяці продовжує заставу.

 

Верхівка айсберга

Слід згадати ще й те, що недавно у ЗМІ прокурор Юлія Беландіна переконливо запевняла, що нових фактів про шахрайство з боку Валентини Гродюк вони не знають. А от нам якимось чином вони стали відомі.

За словами Ярослава Сапіжака, зовсім недавно вона обдурила ще і його сестру Тетяну Сапіжак. Каже, звернулася до Тетяни у законний спосіб позичити грошей – 206 тисяч гривень. Пішли до нотаріуса, щоб оформити договір позики. Заставою стала квартира по вул. Галицькій (забудовник «Івано-Франківськміськбуд»). А через кілька місяців Тетяна Сапіжак дізналася, що документи на цю квартиру – підроблені…

6 червня цього року в реєстр досудових розслідувань внесли повідомлення про злочин. Проте справа ще не в суді. Оскільки, на переконання Ярослава Сапіжака, шалений опір у розслідуванні робить обласна міліція та обласна прокуратура, то він вважає, що Гродюк – тільки верхівка айсбергу. І «замішаних» у цю історію значно більше. Проте це не лякає Сапіжака, він готовий йти до кінця.

«Будемо звертатися в Генеральну прокуратуру та Міністерство внутрішніх справ, – каже він. – Бо хочемо, щоб ця особа понесла законне покарання. Для нас не питання повернути гроші. Це нічого не міняє в складі злочину. Те, що вона відшкодовує шкоду, не звільняє від її кримінальної відповідальності. Відтак, я переконаний, ми доведемо це питання до кінця всіма можливими способами».

 

Тетяна СОБОЛИК