Нещодавно на Долинщині трапився витік нафти, який ліквідовують і досі. Однак найстрашніше те, що людські городи та будинки розташовані на старезних трубах, з яких в будь-який момент може знову витекти нафта або й статися вибух.

Життя на нафтових трубах

Україна по праву належить до списку країн Європи із найстарішим нафтовим видобутком. Робота на нафтових промислах тут почалася ще в кінці XVIII ст. Прикарпаття входить до п’ятірки областей, де зосереджені основні запаси української нафти й газу. За останніми дослідженнями, запасів природного газу в Україні достатньо для покриття внутрішнього споживання протягом 27 років, нафти і газового конденсату – протягом 336 років.

Проте через недбальство та безвідповідальність це може призвести і до екологічної катастрофи. Ще близько півстоліття тому на знаменитому Долинському родовищі видобували більше об’ємів нафти та газу, ніж зараз в усій Україні. Втім сьогодні 20% з понад 400 вишок законсервовано. Найгірше те, що старі свердловини консервують абияк та забувають про них, однак згодом це дається взнаки. Наприклад, у Долинському районі з-під землі одночасно у п’ятьох місцях почала бити нафта. Ба більше, вся ця нафтова суміш стікала у місцеву річку.

Витік нафти на ділянці між селами Солуків та Яворів стався 23 травня. Про нього близько 21.00 повідомили оперативно-координаційний центр державної служби надзвичайних ситуацій області люди, які обробляли там власні городи. Жителька Солукова Люба Дужак розповідає, що в той час сапала картоплю на полі. «Був такий різкий запах тої нафти, що мене аж в горлі дре. Спершу подумала, що то в амбар, певно, щось пустили зі свердловин. Я вже здоров’я і так не маю, а тут таке сталося. Як діти мають ту бульбу їсти? Кажуть, що нафтової промисловості в нас немає, а це що тоді таке? А дороги зробити нема кому», – дивується жінка.

Пані Люба переживає, що через річку, в яку стікала нафта, якраз переганяють худобу, і вона може напитися звідти води. «Корова від такого може загинути. Не скажеш їй, аби вона не пила воду», – зітхає жінка.

У сусідньому Яворові нафтових вишок в рази більше, ніж у Солукові. Однак люди такому сусідству не надто раді. «У нас страшна загазованість. Раніше хоч ставили насос, щоб відкачувати воду з нафтою, а тепер все йде на природу. Підіть подивіться туди, в сторону бригади – побачите, які там є поклади нафти, що йдуть з тих трубок. А ми цим всім дихаємо», – розповідає мешканець Яворова Ігор Вінтонів.

Він зазначає, що хоч нафтові свердловини і проходять просто під городами та будинками, селяни з цього нічого не мають. «Звідси до тої хати є понад 10 труб під землею. Тільки під одною хатою є дві труби. Що ми маємо? Вся земля перерита, а доріг немає», – обурюється чоловік.

Сільський голова Солукова Юрій Зобнів пригадує, як ще в дитинстві ловив у цій річці рибу та раків. Тепер, каже, через витік нафти тут вже нічого живого не залишилось. «Частина нашого села і весь Яворів розташовані на нафтових трубах. Це не перший випадок, коли стався витік нафти. Таке траплялося і раніше, але в набагато менших масштабах, тому про них практично ніхто не знав і їх одразу ліквідовували», – підкреслює пан Юрій.

Він запевняє, що сільська рада добиватиметься відшкодування завданих збитків, щоб хоч трохи відремонтувати дорогу. Мовляв, говорив з начальником НГВУ «Долинанафтогаз», але той сказав, що все вирішує не він, а Київ. Якщо ніякого відшкодування не буде, то громада звернеться до Верховної Ради.

«Це промислова дорога, якою користується НГВУ «Долинанафтогаз». Вона така розбита, що з села виїхати майже неможливо. Ми вже три роки просимо відремонтувати її, але толку так і немає», – додає війт.

Ситуація не надто аварійна

Головний інженер НГВУ «Долинанафтогаз» Іван Яремко стверджує, що нафту виловлюють, а технічна вода змішалася з прісною, тому великої шкоди навколишньому середовищу не завдала. Він припускає, що, ймовірно, прорвало мережі старих законсервованих вишок. Внаслідок цього почали рости пластові тиски. Тому і газ, і нафта, і технічна вода, які курсують сотнями трубопроводів, закладеними у землю, шукають вихід на поверхню.

Аварійна бригада нафтогазовидобувного управління встановила 12 бонових загороджень, щоб нафта не потрапляла у річку. Крім того, вона змонтувала тимчасову лінію, щоб перекачати нафту.

«Ситуація, звичайно, не надто аварійна, але неприємна. Це говорить про те, що є якесь порушення щодо міжколонного цементажу. Проведені роботи щодо зменшення надлишкових тисків у трубних просторах в експлуатаційних свердловинах. Деякі свердловини зупинені. Роботи з визначення причини тривають, тому назвати її ми зможемо після досліджень свердловин, які розташовані на цій ділянці», – розповідає Яремко.

Начальник НГВУ «Долинанафтогаз» Михайло Гой додає, що хоч витоки нафти вже припинені, але ліквідаційні роботи ще проводяться. Наразі вже дослідили три свердловини, однак там витоків немає. Залишилося перевірити тільки одну, яка розташована найдальше від місця витоків. Каже, якщо і там все гаразд, то причину витоків буде важко пояснити.

«Ми громаді в будь-якому разі відшкодуємо збитки, бо є закон. Дослідити причину витоків – це в наших інтересах, щоб не допустити майбутніх викидів. Суми збитків ще немає. Вона буде після повного закінчення ліквідації. Тоді вийде комісія і оцінить збитки. Відшкодуємо все до копійки, ще й лишнє дамо. На сільраду не шкода, бо це нафтове село», – резюмує начальник.

Брати приклад з Європи

Як розповідає директор науково-дослідного інституту нафтогазової енергетики та екології Максим Карпаш, єдиного обліку недіючих свердловин немає, а хто їх обслуговує – невідомо. До того ж, все нафтогазове обладнання спрацьоване на 70%.  Відтак, якщо не вжити заходів з підвищення рівня безпеки, то може трапитись екологічне лихо. Забруднення ґрунту та води – це найменше, що може статись у таких ситуаціях.

«Найпростіше – це коли вона просто виходить на поверхню, десь в ямці, де її видно. Уявіть собі, що це буде газ. Для цього треба тільки пляшки, на якій буде фокусуватися сонце, і прямо всередині може статися вибух, який далі може поширитися. Якщо це буде в зоні лінії електропередач, трубопроводів чи газопроводів, то ми можемо мати технологічну катастрофу», – наголошує Карпаш.

Він зазначає, що свердловини мають обслуговуватися підприємствами, на балансі яких вони перебувають. Однак іноді трапляються нічийні свердловини. Вважається, що якщо їх просто залити бетонною пробкою, то вони ніколи не нароблять проблем. Якщо ж з ними щось станеться, то за надзвичайну ситуацію техногенного характеру має відповідати орган місцевого самоврядування.

«У нашому випадку немає схеми, що там була свердловина. Тому це може бути законсервована свердловина», – каже Карпаш. За його словами, в більшості випадків зараз проблеми виникають через свердловини, які були законсервовані ще в довоєнний період. Їх просто засипали камінням, глиною, піском і ставили цементну пробку. Тепер ґрунтові води піднімаються, і це спричинює витік нафти.

«Взагалі в Європі зараз такі технології, що той майданчик, на якому добували нафту, рекультивується таким чином, що не видно, що там взагалі була якась діяльність. Оце різниця між старою технологією і тим, що є в Європі. До того ж, свердловина так ізолюється, що всі ці прояви витоку нафти фактично унеможливлені», – акцентує пан Максим.

Окрім того, за кордоном здійснюється моніторинг старих свердловин – перевіряють, чи немає часом витікань або просідань ґрунту. Наприклад, в Канаді чи США можна знайти дані з квартальною вибіркою незалежно від того, чия це свердловина. Так можна простежити, скільки сплачено податку чи ренти, чи співвідноситься це з обсягами видобутку тощо. «У США є відомство – аналог нашої комісії з запасів. Можеш на сайті зайти на конкретну свердловину і бачиш, хто видобуває, скільки і які платежі. Маєш інформацію і, відповідно, контроль. Норвегія – взагалі світовий лідер із впровадження прозорості в нафтогазовидобувній галузі. В той же час в Україні ні про яку прозорість нафтового сектора немає й мови. Тобто технології правильного консервування свердловин і прозорості в цій галузі є, але в нас успішних прикладів майже немає», – підкреслює директор.

На думку Максима Карпаша, щоб запобігти екологічній катастрофі, треба скласти перелік усіх свердловин: скільки їх діє, скільки законсервованих, на чиєму вони балансі тощо. «Треба скласти облік, вести моніторинг, можна зіставити дані від гідрологів і геологів, де є точки ризику. Треба хоч раз на рік моніторити. В принципі, це не складно, бо є технології і методи. Це, зрештою, може бути прибутковим, бо ту надлишкову нафту можна викачувати. Мабуть, це мали б робити органи виконавчої влади», – резюмує він.

Раніше в Україні діяла державна програма технологічної безпеки. Проте її уже давно перестали фінансувати. Тим часом витоки нафти трапляються доволі часто. І відбувається це не лише в Долинському районі, а й у Надвірнянському та Рожнятівському, де також зосереджені чималі поклади.

Наталя ДЕРКЕВИЧ, Лідія Величко