Вже з вересня цього року учні мистецьких шкіл навчатимуться по-новому – Міністерство культури України ініціювало ще одну загальнодержавну реформу. Нововведення сприймають далеко не всі. Деякі викладачі вважають, що реформа, яку впроваджують за російським взірцем, знищить мистецьку освіту, оскільки вона стане доступною тільки для заможних батьків. За навчання дитини доведеться платити чималу суму.

Тривалість уроку зменшиться вдвічі

…У коридорах Косівської дитячої школи мистецтв стіни щедро вкриті малюнками учнів та світлинами переможців різних конкурсів. Директорка школи та заслужена працівниця культури України Тетяна Даниляк уже 17 років очолює заклад, який під одним дахом об’єднав три мистецькі школи – музичну, художню та хореографічну. Загалом у школі навчається 355 учнів.

«Наші вихованці відомі далеко за кордоном, вони брали участь у конкурсах і фестивалях в Австрії, Франції, Італії, Греції, Болгарії, Польщі, Румунії, Білорусі… У нас навчався, скажімо, Ростислав Держипільський, народний артист України, режисер та актор, директор і художній керівник Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка. Ще один наш учень, Тарас Близнюк, заснував у Торонто (Канада) студію звукозапису, де записували свої музичні хіти такі відомі артисти, як Олег Скрипка та Святослав Вакарчук. Косівщина – благословенна земля, яка викохує таланти. Що не хата, то музикант, поет, різьбяр, композитор, художник, танцюрист…» – розповідає директорка.

Тетяна Даниляк вважає, що ініційована Мінкультом реформа, яка набуде чинності вже першого вересня, переверне все «з ніг на голову»: якщо, до прикладу, раніше в учнів музичних шкіл 1-2 класів урок зі спеціальності (гра на інструменті) тривав 45 хвилин, то після реформи він триватиме всього 23 хвилини. Натомість збільшиться термін навчання: замість 6-8 років після реформи здобувати мистецьку освіту доведеться одинадцять років.

Крім того, не викладатимуться музично-теоретичні дисципліни, без яких неможливо опанувати елементарну нотну грамоту. Замість цього запроваджуються бесіди про музику.

«Дітям спершу потрібно допомогти налагодити контакт з інструментом, навчити правильно ставити руки. За 23 хвилини цього зробити не встигнеш», – зауважила директорка закладу.

«Мені часом не достатньо й 45 хвилин уроку, щоб як слід позайматися з учнем. Мінімум потрібна хоча б година часу», – каже Роксолана Симуляк, вчителька гри на скрипці.

Учениця Христина Білик з Косова теж вважає, що 23 хвилини – занадто мало для повноцінного уроку. Вона вчиться грати на фортепіано від шести років. Також паралельно ходить на танці в цьому ж навчальному закладі. Зараз їй тринадцять. Христина вже неодноразово брала участь у шкільних конкурсах. «Справді, 45 хвилин уроку бракує, щоб відточити гру», – говорить вона.

Не вчитель, а надавач послуг

Також нова реформа передбачає положення, яке, на думку директорки Тетяни Даниляк, дискредитує вчителя. «Якщо раніше ми були викладачами, вчителями, то після реформи – надавачами послуг», – обурюється вона.

Внаслідок реформи також вступить в дію нова система нарахування балів, які отримуватимуть вчителі для здобуття певної категорії. Як пояснили у школі мистецтв, раніше педагог отримував додаткові бали, якщо його підопічний вступив у музичний виш чи переміг у конкурсі. Це було підставою для надбавки до зарплати і було вагомим матеріальним стимулом для вчителів. Після реформи доведеться самостійно підраховувати ці додаткові бали за допомогою комп’ютерної програми, яку кожен буде зобов’язаний придбати за 4-4,5 тисячі гривень.

Підрахувати бали викладачеві потрібно буде не тільки в електронному вигляді, але й у паперовому. «За шкалою, яка впроваджується після реформи, ведення сторінки закладу у соціальній мережі оцінюватиметься вище, ніж професійні старання. Окрім того, передбачено, що на кожного учня потрібно буде завести окремий журнал успішності. Уявіть – 355 журналів!» – нарікає директорка.

Не знають педагоги, звідки братимуть час на марудну паперову роботу, адже й без того ледь встигають підготувати учнів до участі у різноманітних конкурсах і фестивалях. «Реформу вирішили впроваджувати не знавці музики, а психоаналітики, філологи, юристи. Музикантів ніхто нічого навіть не запитав. Ми, творчі люди, не будемо мати часу, щоб пограти на інструменті чи підібрати репертуар для учня, а тільки сидітимемо і писатимемо», – каже Тетяна Даниляк.

Побоюються педагоги й того, що після нововведень суттєво знизиться їхня заробітна плата.

Реформа прийшла з Росії

Проти впровадження реформи мистецької освіти виступили викладачі не тільки з Івано-Франківщини, але й з усієї України. На сайті Кабінету міністрів ще 7 травня зареєстрували відповідну петицію, яка, щоправда, не набрала потрібної кількості підписів (16 тисяч підписів із 25 тисячі). Викладачі Косівської дитячої школи мистецтв вважають, що це сталося через деякі технічні несправності сайту.

Пілотний проєкт із впровадження освітніх програм у мистецьких школах мали випробувати у 29 школах України, але керівництво сімох шкіл від цієї затії одразу відмовилося. Викладачі Косівської школи мистецтв наголошують: їм досі не продемонстрували результатів пілотного проєкту і не пояснили, чи виправдав він себе.

«Реформу, яка знищить мистецьку освіту в Україні, посадовці Міністерства культури перейняли в Росії – країни, з якою воюємо. Ми їм це кажемо, а вони нас не чують. У Росії викладачі також повстали проти нововведення, яке їм хотіли нав’язати, і відстояли свою позицію, – говорить Тарас Романів, викладач гри на скрипці та гітарі. – Систему музичної освіти в Україні, яку започаткував ще 150 років тому Микола Лисенко, вважають найкращою у світі. Її переймають в Англії, інших європейських країнах, Китаї. Зменшення кількості годин викладання означатиме й зменшення фінансування з боку держави, це потягне за собою звільнення викладачів, а їхніх вихованці опиняться на вулиці. Хай нам відкрито скажуть: ми вас просто хочемо знищити і все».

«Раніше, десь на початку 2000-х, батьки силоміць тягнули дітей до мистецької школи, а тепер навпаки – діти приводять батьків і просять, що ті записали їх до нас у школу. Чимало учнів доїжджають із сіл, долаючи щоразу чималу відстань: є такі діти, що йдуть 8 кілометрів пішки в один бік, а буває, що добираються і за 15-20 кілометрів. Якщо ж урок триватиме 20 хвилин, то їм дорожче буде обходитись дорога. Та й батьки не захочуть їх возити заради такої нетривалої науки», – говорить Роксолана Симуляк.

Якщо Косівську школу мистецтв після реформи доведеться утримувати тільки з місцевого бюджету і не буде підтримки з боку держави, то, за підрахунками викладачів, батькам доведеться платити за навчання уже не 150 гривень на місяць, як раніше, а аж 2 700 гривень. Окрім того, треба буде купити інструмент та врахувати витрати на харчування.

«У селах немає такої кількості гуртків, як у великих містах. Навіщо відбирати у дітей можливість займатися у нас? Після реформи мистецька освіта буде тільки для обраних, бо батьки не зможуть так багато платити за навчання. А що робити тим дітям, які живуть у маленьких селах?» – риторично запитує Світлана Бойчук, викладачка гри на акордеоні.

«На жаль, з таким підходом до мистецької освіти талановиті музиканти продовжуватимуть виїжджати за кордон, бо у нас їх не цінують, а там – нормально платять», – додає директорка Тетяна Даниляк.

А що ж кажуть чиновники?

За словами Володимира Федорака, начальника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, реформа мистецької освіти, яку впровадять вже з вересня, культуру як таку не знищить, а викладачам Міністерство культури надало можливість розробити свої навчальні плани. Також ще можуть вноситися корективи Мінкультом, скажімо, у серпні.

Ще 13 червня викладачі Косівської дитячої школи мистецтв ініціювали лист-звернення до громадської організації «Всеукраїнська рада директорів закладів початкової мистецької освіти» з вимогою скасувати накази Міністерства культури. Їх також підтримали колеги із Косівського району.

Начальник відділу культури, національностей та релігій Косівської районної державної адміністрації Василь Струк каже, що повністю підтримує у цьому прагненні викладачів Косівської дитячої школи мистецтв. Струк також вважає, що реформа мистецької освіти знищить культуру. «Реформа, яку впроваджує Міністерство культури України, напевно, спрямована на те, щоб школи мистецтв знищити як такі. Якщо так піде і далі, то вже скоро нікому буде вступати у вищі навчальні мистецькі заклади», – впевнений він.

На думку начальника відділу культури, вже в найближчому майбутньому навчання у мистецьких закладах буде доступне тільки для обраних. «Прості люди не будуть мати змоги платити чималу суму за навчання, якщо мистецькі заклади освіти повністю перейдуть на фінансування з місцевого бюджету, а до цього часу частково підтримка фінансування з боку держави була. Переконаний у цьому на 99,9%», – зауважує Василь Струк.

«Парадокс у тому, що в Росії визнали помилки і скасували впровадження реформи, а ми не тільки від них це перейняли, а й впроваджуємо це в життя», – додає він.

А поки вчителі мистецьких закладів б’ють на сполох і вимагають скасувати реформу родом з Росії, у Міністерстві культури продовжують запевняти, що реформа виправдає себе.

Викладачі Косівської дитячої школи мистецтв і досі не знають, як бесідуватимуть вже з вересня з учнями про музику та як можливо навчити учня грі на інструменті за 20 хвилин.

«Я помічаю, що діти з кожним разом грають все краще і краще, отже, система, яка діє зараз, працює, і працює добре. А її хочуть знищити… Часто доводиться готувати учнів до конкурсів і фестивалів і на канікулах, і жертвуємо відпусткою, бо від нас вимагають. А натомість?» – запитує Тетяна Іванишин, викладачка гри на фортепіано Косівської дитячої школи мистецтв.

Марія ГРИЦКІВ