Український Мелітополь

На жаль, постмайданна реальність така, що глобально більшості людей абсолютно байдуже до національний цінностей. Головне, аби була відносна стабільність та така-сяка матеріальна захищеність. Усе. Більшого не треба. Голодній людині не поясниш, чому вона повинна, обираючи між хлібом і книгою, вибрати книгу. А коли до того ж на національну ідею плюють або роблять усе можливе, аби її зненавиділи, то чому дивуватися? Нещодавно я повернулася з міжнародної наукової конференції, що проходила у Мелітополі. Так, у Докладніше >>

Ламаний патріотизм, або вінки є, а де віники?

Кажуть, що коли британська організація по боротьбі із бідністю «Comic Relief UK» звернулася до однієї з найпопулярніших письменниць Джан Роулінг з проханням написати невеличкі твори для благодійного продажу, авторка написала «Фантастичні звірі та місця їх проживання» і «Квідіч від давнини до сучасності». Ці книги принесли фонду 15,7 млн. фунтів. Я не рахую чужі британські гроші, просто такий вигляд, мабуть, має патріотизм. Докладніше >>

Розпупкована еліта

Коли я вирішила, що стану вчителькою української мови, у батьків був шок. Відмінниця, призерка всіляких олімпіад, чудове знання англійської мови. Якби ще комсомолка – то готова ілюстрація до «кавказької полонянки», і на тобі – вчителька! Шок був не лише у батьків, а й у близьких та знайомих. Вам це відомо? Думаю, що так. Або самі це чули, або самі когось переконували, що куди ж тобі такій-розтакій, з такими знаннями і перспективами – та й до школи. Докладніше >>

ЛЮДИ І…

Я хотіла відмовчатися. Чесно. З гей-парадом у Львові усе зрозуміло, з нашим мером та його позиціями також. Але читання однієї інформації потягнуло за собою читання іншої, і пішло-поїхало… Колись я написала кілька гомосексуальних оповідань. Вони не мали великого успіху. Ні, не через тему. Через якість написаного. Але якби я почала кричати, що це через те, що от вони не про гетеросексуалів, то отримала би бонуси. Докладніше >>

Страх Шевченка

Соціальне знайомство із Шевченком у мене почалося в радянському дитсадку та радянській школі. Цитувалися всім відомі його рядки про «свою Україну любіть» та «кайдани порвіте», співалися «Заповіт», «Думи мої…», «Реве та стогне…». Калини, віночки, стрічечки, жовтенятські зірочки та піонерські галстуки, конкурси читців та дні пам’яті. І Шевченко-атеїст, що начебто не знав Бога. Докладніше >>

Тупість не лікується

Поки митці намагаються щось зробити не завдяки, а всупереч, завжди знайдеться хтось, хто скаже: «А нащо вам того?» Правду кажуть, коли Бог хоче покарати, він забирає в людини розум. А тупість – то невиліковне. Особливо страшно, коли тупість намагається задавати питання. Бо здоровий глузд та інтелект відмовляються сприймати їх. Бо що можна відповісти людині, яка тупо запитує: «Нащо Івано-Франківську Гогольфест?» Докладніше >>

Вчительсько-лікарська правда

Вчителі, лікарі, політики – мабуть, категорії, на які найлегше і наймодніше наїжджати. Якщо політики те все мають, ймовірно, десь (хоч не впевнена, бо є нормальні, адекватні, які важко працюють, але кого це цікавить?), то з лікарями та вчителями інакше. Я – викладач університету. І коли щосесії починається істерія на тему беручості та хапужності викладачів, то просто опускаються руки і нічого не хочеться робити. Нащо? Докладніше >>

Життя, що не пасує

В одному магазині є джинси, які мені страшенно подобаються. Кілька разів їх міряла. Знаю, що така модель мені не підходить, бо повнить і спотворює фігуру, але… Все думаю… Може, вищий каблук, може, довшу сорочку поверх… Бо ж дуже… Докладніше >>

Івано-Франківськ – місто педофілів?

Пару років тому вийшла гарна антологія «Франківськ – місто янголів». Було колись. І люди, і янголи… Тепер… Тепер ми в стані постійної вербальної війни – байдуже за що, аби лиш воювати. Докладніше >>