Два кольори Квітки Цісик

4 квітня легендарній українській співачці Квітці Цісик виповнилося б 65 років

Любити Україну легко, а ось полюбити її до глибини кишені дано не кожному. Донька українських емігрантів у США Квітка Цісик витратила на запис українських пісень чверть мільйона доларів і подарувала його українцям.

Зі сцени – у McDonald’s

4 квітня 1953 р. Квітка Цісик народилася у Нью-Йорку. Батько, Володимир Цісик родом з-під Коломиї, був головним концертмейстером Львівської опери. У 1949 році Цісик із родиною виїхав до США. Влаштувався викладачем в Українському музичному інституті у Нью-Йорку. Володимир Цісик ще з дитинства навчав своїх доньок грати на скрипці та фортепіано. Квітка грала на скрипці з чотирьох років, а ще часто співала з маленьким Майклом Джексоном, майбутнім королем поп-музики.

Квітка мала колоратурне сопрано – найвищий і найрідкісніший жіночий голос. За оцінками музикознавців, голос Квітки мав неймовірний вокальний тембр, у якому виділявся особливий, дзвінковий обертон, притаманний лише сопрановій колоратурі; рідкісний вокальний тембр Цісик містив у собі очевидні скрипкові тони. Квітка вміла співати так званим «білим голосом» – своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах. В альбомі «Пісні України» є кілька пісень, заспіваних «білим голосом».

Квітка озвучувала реклами корпорацій McDonald’s, Coca-Cola, American Airlines, Starburst, Chevrolet, Cadillac, Toyota. З початку 1980-х вона стала однією з найдорожчих і найпопулярніших виконавиць джинґлів у США. У Ford Motor Company, де вона 15 років була голосом бренду, підрахували, що голос Квітки Цісик прослухали більше людей, ніж коли-небудь може жити на планеті – 22 млрд. Це світовий рекорд для корпоративного соліста. Щоправда, це зовсім не те, чого хотіла сама Квітка…

Вкрадений Оскар

У 25 років Квітка Цісик записала саундтрек до фільму “Ти – світло мого життя”. У 1978-му він отримав “Оскар” як найкраща пісня до кінофільму. Проте нагороду дали іншій співачці – Деббі Бун. Вона виконала пісню, наслідуючи манеру Квітки, на церемонії нагородження кінопремії.

Батько Деббі Бун дружив із режисером стрічки. Це було потрібно для просування дочки. Режисер був небайдужим до Кейсі, але взаємністю вона не відповіла. Тому він зробив усе, аби стерти найменший її слід у фільмі. У фінальних титрах ім’я Квітки вирізали. То був перший колір – колір журби. Проте Квітка не здалася, а почала працювати ще інтенсивніше, незважаючи на закони американського шоу-бізнесу.

Пісня “Ти – світло мого життя” принесла Деббі Бун світову славу. Композиція кілька тижнів поспіль трималася на перших сходинках  хіт-парадів. Все ж, за іронією долі, співачка Деббі Бун більше нічого визначного не заспівала.

Американські масштаби – українська душа

Квітка мріяла видати платівку з українськими піснями. Платівка з’явилася – її спонсорував чоловік Квітки Едвард Раковіч. Раніше він записував Мадонну, Duran Duran. Для заробітку Квітка також була бек-вокалісткою у Вітні Х’юстон, Майкла Джексона, Майкла Болтона, Карли Саймон та ін. Проте для втілення своєї мрії – якісного запису українських пісень – Квітка Цісик зробила неймовірне: зібрала для запису альбомів українських пісень 40 найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка. Партію рояля виконувала старша сестра Марія. Сама Квітка говорила, що ці альбоми були подарунком для всіх українців, хоч би в якій частині світу вони жили.

Чверть мільйона доларів – саме стільки витратила Квітка на запис двох альбомів. Голлівудський розмах і багато душі, вкладеної у ноти. У 1990 р. альбоми були номіновані на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk». «Греммі» Квітка не отримала, зате їх полюбили земляки. За радянських часів її пісні були під забороною. Перевезені нелегально в Україну, альбоми Квітки відразу припали до душі як музикознавцям, так і простим українцям. Другий колір – любов – прийшов до Квітки несподівано.

Небесна зірка

Єдиний візит Квітки на історичну батьківщину предків відбувся у 1983 році, коли про жодні концерти і мови не могло бути, усі зустрічі відбувалися приватно і в родинному колі.

Уже в зрілому віці Квітка Цісик придбала апартаменти і студію в центрі Нью-Йорка. Ця невеличкого зросту, тендітна жінка була швидка й рухлива, любила довгі кінні прогулянки за містом (мала улюбленого коня Меркурія), бавитися зі своїм псом, чау-чау Медьо, запаморочливу швидкість спортивного Jaguar’а. Це був її автомобіль, якому вона не зраджувала, хоч мала можливість їздити на останніх моделях Ford (компанія дарувала їй кожну нову модель). З появою сина Едварда-Володимира, названого на честь чоловіка і батька, вона більше уваги приділяла дитині – любила пройтися безлюдним пляжем із сином за руку.

Квітка померла у 1998-му, не доживши кількох днів до 45 років, від раку молочної залози. Лікарі прогнозували їй кілька місяців життя, а вона прожила 7 років з цією недугою, переконуючи чоловіка, що подолає її. Так сталося, що від цієї ж хвороби померли її мама та сестра. Запланованих концертів в Україні так і не відбулося…

Квітка повернулася в Україну незвичним способом. У квітні 2011 року у Львові відбувся Міжнародний конкурс українського романсу імені Квітки Цісик у рамках українсько-американського проекту «Незабутня Квітка». Гран-прі здобула Оксана Муха. Про неї так влучно сказала Ніна Матвієнко: «Квітка Цісик повернулась до нас голосом Оксани Мухи».

Під час конкурсу оголосили про присвоєння імені Квітки зірці в сузір’ї Овна. У пам’ять про Квітку Цісик засновано благодійний фонд, який закуповує і передає в Україну мамографічне обладнання.

Оксана Муха, співачка, володарка Гран-прі І міжнародного фестивалю-конкурсу ім. Квітки Цісик:

Моє знайомство із Квіткою було особливим – дуже тихим і романтичним. Ми з батьками щороку їздили з наметами в гори, ставали над водоспадом Кам’янка. Був вечір, вогонь, зорі, шум річки… І тут батько включив в машині касету із піснями Квітки Цісик, яку привіз з-за океану. Тоді я вперше почула її голос. Було мені 6 чи 7 років. І в мене з’явилась подруга – Квітка. Уявляла навіть, що ми балакаємо, малювала для неї малюнки… Ми вдома часто слухали її пісні, переписували для друзів касети. Коли я чула її голос, мені здавалося, що вона тут, біля мене. Пригадую, як у дитинстві, не знаючи, як Квітка виглядає, уявляла її надзвичайно доброю, красивою жінкою. Такою вона і виявилася. А ще пам’ятаю, як плакала, слухаючи її «Журавлі», зовсім малою… Як Квітка змогла достукатись до дитини?..

З Квіткою у моєму житті відбулось багато прекрасних подорожей: дорога – гарний час на гарну музику. Так в дорозі я підспівувала їй і мріяла колись зустрітись… Не склалось, на жаль. Але кілька років тому мала радість зустрічі на фестивалі «Союзівка», що відбувається недалеко від Нью-Йорка, із Майєю Лев – двоюрідною сестрою Квітки Цісик. Тоді Майя познайомила нас з Едвардом – сином Квітки! Таке враження було, що я до неї доторкнулась: цей хлопець так схожий на свою маму!

Когось це може дивувати, але в нас із Квіткою багато схожого. Батько Квітки і мій батько – Володимири. Як і сестра Квітки, моя сестричка – піаністка. Квітка народила сина, і мені Бог дав синочка. Ми обоє скрипальки, пластунки і  невеличкі за зростом. Та найбільш схожими є наші голоси.

Фестиваль-конкурс ім. Квітки Цісик і моє Гран-прі… Ця перемога – наче підтримка від неї. Підтримка у складному життєвому виборі: хто ти, пісне; чи мені тебе співати? Ці питання мені якось задав Дмитро Кацал, з яким працюємо вже понад десять років. Саме він відкрив у мені талант співу. Я ж вагалась, чи мені варто співати, чи зможу… І ось ця перемога, і слова Ніни Матвієнко: «Квітка Цісик повернулась до нас голосом Оксани Мухи». Це був для мене найбільший подарунок. Дякую тобі, Квітко, що ти була, є і будеш зі мною!

Альбоми Квітки Цісик – надзвичайного рівня! Аранжування, написані для неї її першим чоловіком Джеком Корнером, говорять про те, як він її любив, як відчував її голос – і підкреслив його феноменальними аранжуваннями. Досі не знаю кращих аранжувань для тих відомих українських пісень, які співала Квітка. А другий Квітчин чоловік Ед Ракович записував її голос на студії. У цій роботі також відчувалася велика любов. Усе, що зробили ці люди, – з любов’ю і на найвищому професійному рівні. Тепер ми, українці, маємо, чим пишатися. Дякую тобі, Квітко!

Дмитро Кацал, композитор, продюсер сольного проекту Оксани Мухи «KVITKA: Два кольори», директор і художній керівник Львівської державної академічної чоловічої хорової капели «Дударик»:

Поцілунок Квітки… В часі туру капели «Дударик» у Нью-Йорку у 1990-му нас прийшла привітати тендітна жінка, щось балакала з моїм батьком, а нас, дітей і юнаків, хвалячи, нагородила поцілунками. І мені, 15-річному, дістався її поцілунок. Про цей випадок уже згодом мені нагадав тодішній дискант, тепер отець Андрій, наш екс-хорист. Потім, як і до багатьох, Квітка прийшла у моє життя через касетні, до дірок заслухані записи, що потрохи витіснили моїх на той час улюблениць – Енью, Мадонну, Шаде… Її пісні стали мені саундтреком до свідомого життя. А в професійному сенсі ще й орієнтиром, «планкою», до висот якої ми тільки підступаємо.

Через роки у Львові, вишукуючи солістку для чергового альбому «Дударика», я почув Квітчині інтонації у голосі Оксани Мухи. Після успіху нашого дебюту, намовив її продовжувати справу, яку розпочала Квітка, – правдиво і професійно. Тоді не вірилось, що так і станеться. Проте сольний альбом Оксани «RE:шето» і її сольна кар’єра є тому свідченням. Тепер у співдії з родиною Квітки і Оксаною ми доносимо її творчість до людей. Оксана – своїм репертуаром і піснями, але насамперед щирістю і любов‘ю до Української Пісні. З цього виник проект «Дякую тобі, Квітко!» і цьогорічний тур Оксани «KVITKA: Два кольори». Таке враження, що і вона поцілована Квіткою. А для мене щойно тепер історія Квітки в моєму житті набуває конечного сенсу.

 

 

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!