Дякую, лікарю!

Нещодавно я стала мамою. Вчетверте. Знайомі жартують, що я винайшла власний еліксир молодості: якби що – я знову молода мама. Не сперечаюсь. Нехай.

Я дякую за своїх синів. В першу чергу, Богові, адже діти – з небес. Діти – то вияв Його благословення і довіри. Я з упевненістю можу сказати: Бог мені довіряє. Мене окрилює це відчуття!

Хто народжував хоч раз, знає, що пологи, навіть неускладнені – то не прогулянка парком. А наслухавшись страшилок про пологовий, лікарів-хабарників, маючи власний сумний досвід тощо, дехто так і не наважується народити вперше чи вдруге.

Я поділюся своїм. Найперше скажу, що двох однакових пологів, як і двох однакових дітей, не буває. Щоразу це буде по-іншому. Не легше, не важче – інакше.

Порада номер один тим, хто планує народжувати: йдіть на партнерські або сімейні пологи (це не одне й те ж, кому цікаво і актуально – з’ясуйте подробиці у свого лікаря з жіночої консультації). Це зніме дуже багато питань само по собі. Ви там будете не одна. У вас буде опора і підтримка, врешті-решт – свідок, який в разі чого не дасть замовчати проблему.

Я неймовірно вдячна моєму чоловікові, який, в буквальному сенсі, разом зі мною народив усі чотири рази. Без нього було б значно важче.

Домовлятися чи не домовлятися? Платити чи не платити? Ці питання найчастіше хвилюють майбутніх матерів та їх родичів. Поділюся власним досвідом.

Перших трьох дітей я народжувала в одного лікаря. Звичайно, я мала попередню домовленість – так я почувалася впевненіше. І, звичайно, я платила лікареві. А чи може бути інакше, якщо ти розраховуєш на нього в будь-який день тижня і пору доби? Пологи ж не сплануєш… Імені лікаря не називатиму з етичних міркувань, оскільки ставлення в нас до такої практики неоднозначне. Але тоді, у попередні рази, і я, і лікар шкодували, що цю оплату не можна зробити офіційно. Аби ніхто не принижувався, тицяючи по кишенях конверти.

До цього додам, що “таксу” мені жодного разу ніхто наперед не оголошував. Звичайно, всі приблизно знають, які в пологовому розцінки. Але якби я заплатила менше, ніхто б на мене не тиснув.

Не знаю, чи то авторитет мого лікаря так діяв, чи щось інше, але всі три рази я мала адекватну допомогу і ставлення медперсоналу. У мене не виникало проблем ні з випискою, ні з будь-чим іншим.

Цього разу вийшло інакше. Мій лікар мене попередив, що на час моїх пологів він буде за межами міста. Тож я мала шукати альтернативу. І навіть знайшла її, але… Але – пологи не сплануєш, повторюю. Коли о третій годині в ніч з суботи на неділю малюк постукав у двері і сказав – “відчиняй”, вибору не було. Вхопили свої пакунки і поїхали з чоловіком із завмираючим серцем здаватись «на милість» чергової бригади. Якщо скажу, що не хвилювалась, – злукавлю. Хвилювалась. Дуже. Вихідні. Я ні з ким не домовилась. Словом, караул… Та вибору не було.

Тієї ночі був справжній бейбі-бум. Незважаючи на це, черговий лікар була в приймальному за лічені хвилини. Справді – я не встигла навіть переодягнутися, як вона уже спустилась до мене. Можливо, чарівна фраза «четверті пологи» так вплинула. Бо все й справді було швидко.

Лікар – доволі сувора пані, небагатослівна, жодних «усі-пусі». Конкретні чіткі вказівки, точні дії, зважений підхід. Крім того, у неї просто не було часу панькатися – дуже вже нас багато народжувало і вона бігала з родзалу до родзалу, пильнувала, кого першого ловити. У вирішальну мить вона кількома лаконічними і чіткими репліками позбирала докупи мою розтрушену свідомість й скоординувала моє тіло і розум у потрібному напрямку. Нічого зайвого. Лише професійні необхідні дії. Точно, швидко, акуратно.

Акушерка мене вразила з першого погляду. Увагою, сердечністю, співчуттям. Я її, як і лікаря, вперше бачила. Але ставлення було таке, мов до рідної дитини. Вона зуміла не лише забезпечити необхідний догляд і допомогу, але й подбала про комфорт та зручність до, під час та після пологів. Підтримувала і словом, і ділом, підбадьорювала, заспокоювала, пояснювала необхідність тих чи інших медичних маніпуляцій. Поряд з нею ставало спокійно і з’являлося відчуття впевненості й такого необхідного у пологах розслаблення. І теж бігала з родзалу до родзалу і щоразу вибачалась, що мусить мене ненадовго покинути, бо нас сьогодні багато.

Звичайно, ні про яку оплату навіть не йшлося. Ніхто ні на що й не натякав, не те що вимагав. Звісно, ліки та всі засоби догляду я мала свої. Але по-іншому зараз не буває… І не справа в лікареві.

Подяка, як і критика, має бути публічною.

Чергового лікаря, яка приймала у мене пологи, звати Веляник Наталія Георгіївна.

Акушерка – Данилюк Марія Іванівна.

Після пологів нами з малюком опікувались чудовий неонатолог Гоцуляк Мар’яна Романівна та акушер-гінеколог Савіцька Наталія Валеріївна.

А в першу добу після пологів – зауважте, то була неділя – у відділенні міського пологового на третьому поверсі бігала чергова акушерка Іванка (на жаль, не запам’ятала прізвище). Таки бігала, бо новоприбулих мамочок було багато, і всі – її. У мене була щогодини, а то й частіше, поки не переконалась, що все гаразд. Четверті пологи – великий ризик пізніх ускладнень. Але вона до всіх так бігала. Палати були зайняті, і всіх «свіжих» поклали в бокси. Вони відділені тонкими перестінками, тож там все чути і видно. Така підвищена увага була не до мене особисто, а до всіх породіль.

Дякую вам від усього серця! Зустрічаючи таких людей, хочеться вірити в людство в цілому.

Платити чи не платити, домовлятись чи ні – справа кожного особисто. Хочете народжувати в розрекламованого, «модного» дохтора – вперед. Тільки потім не жалійтесь, що дорого. За ім’я теж треба платити.

P.S.: Це не єдиний мій позитивний допис про міський пологовий будинок за останній час. Більше на моїй сторінці у Facebook. Я вже наслухалась на свою адресу і про те, що мені заплатили за такі публікації. І що я просто брешу. І що в мене родинний особистий інтерес. Панове, не стримуйте свою фантазію. Продовжуйте далі, якщо вам так легше.

Так, у пологовому багато проблем. Так, там не все гаразд, і про це я також писала і ще напишу. Але це ті речі, які залежать від адміністрації закладу та міської влади. А звичайні лікарі щодня роблять свою непросту роботу. Всупереч усьому.

Я – просто вдячна. Маю за що. От і все.