Мирослава ВЕТОХА: «Мої сукні призначені для успішних та впевнених у собі жінок»

Одяг, що світиться, став справжньою окрасою 32-го Франківського подіуму. Франківський дизайнер Мирослава Ветоха, яка вже кілька років мешкає у Данії, дебютувала зі своєю особливою колекцією у рідному місті.

– Мирославо, як взагалі виникла ідея одягу, що світиться?

Півроку тому в Данії я брала участь у проекті “AWOW Аrhus walk on the water”, який був організований спільно з університетом Via та провідними данськими компаніями-виробниками одягу. Вирішивши позмагатися з головним FashionWeek у Копенгагені, в Орхусі провели свій показ мод. За умовами проекту, був попередній відбір, куди потрібно було надіслати проект з усіма вимогами. Основним завданням було поєднати фешн і технології, а саме – щоб усі речі світилися в темряві.

Як створювалася ваша колекція? Вам хтось допомагав технічно?

Коли я зі своєю напарницею Монолі Лу Педерсон потрапили до вісімки фіналістів, то мали тільки два місяці для її створення. Монолі відповідала за технічний процес, я ж створювала одяг. Оскільки це мав бути одяг з вишуканих тканин та без жодного шва, ми залучили до роботи молодих дизайнерів, серед яких були Надія Качурак, Антоніна Божак, Юлія Івашко та Вікторія Гороховська. Виготовленням прикрас за моїми ескізами займалася майстриня Роксолана Підгаєцька.

– В чому саме практичність вашої колекції, адже ці речі не випереш?

Насправді це був лише прототип такого одягу. Адже головним завданням було створити колекцію, що світиться у темряві. Наразі ми із Монолі працюємо над тим, щоб зробити можливим освітлення самої тканини.

– Для якої категорії жінок призначений ваш одяг?

Звичайно, я не шию одяг для підлітків. Мої сукні призначені для успішних та впевнених у собі жінок. Так званий одяг класу «люкс» – пошитий з натуральних тканин, використовується виключно ручна робота. Відповідно, і цінова політика – вища від середньої.

– Чи шиєте ви речі для себе? Скільки одягу маєте у своєму гардеробі?

Так, я проектую одяг для себе. Чимало власноруч пошитих речей висить у моїй шафі. Я обожнюю свої капелюшки. Але зараз у мене немає часу, щоб шити одяг для себе. Робота над проектами і замовленнями забирає багато часу.

– Вас завжди цікавив саме одяг?

Усі жінки у моїй родині завжди гарно виглядали – носили вишукані сукні, прикраси. Звичайно, мені теж усього цього хотілося. Тоді такі речі могли придбати тільки дорослі жінки. Тому при нагоді я перешивала речі на себе. У 14 років я пошила свій перший костюм для маминої колежанки, за який отримала свої перші гроші. Тоді у мене з’явилася моя перша електрична машинка, яку мені подарував дідусь. І я зрозуміла, що створення краси – це те, чим я буду займатися у житті.

– Де шукаєте натхнення?

Насправді я отримую натхнення для роботи тільки завдяки емоціям. Позитивні враження та хороший настрій надихають мене на створення одягу. Я ніколи не візьмусь за роботу, якщо у мене поганий настрій. Також мене надихають чиїсь роботи. Наприклад, серед моїх улюблених дизайнерів – Вів’єн Вествуд та Соні Рікель.

– Мирославо, про що ви мрієте як дизайнер?

Я мрію розпочати своє виробництво і заснувати лінію магазинів не тільки в Данії та Україні, а й в Америці.

– Чи важко вам було реалізуватися в Данії?

Звичайно, це був дуже важкий шлях. Але якщо боротися та йти до своєї цілі, то все можливо. І я щаслива, що нова країна дала поштовх для мого творчого зростання.

– Чи сумуєте ви за Івано-Франківськом?

Так, звісно. Я дуже сумую за родиною, за домом. І, приїжджаючи, котрий раз переконуюсь, що наше місто та кава в ньому найкращі.

 

Розмовляла Аліна ФЕЛИК, гурток журналістики МЦДЮТ

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!