НЛП для матусь: дива емоційного інтелекту

Результати, яких психологи досягають за 10-12 сеансів, можна отримати через годину, володіючи методикою НЛП (нейролінгвістичного програмування). Виявляється, батьки мимоволі часто вселяють своїм дітлахам руйнівні установки, які роками псують їм життя. Знаючи певні особливості мозку, можна зрозуміти, де народжуються емоції і як навчитися ними управляти, чому з дітьми треба спілкуватися емоціями, а не логічними поясненнями, як правильно реагувати на «погані» емоції дитини і при цьому отримувати хороші результати, як контролювати гнів і більше не зриватися на своїх близьких… Про все це і багато іншого розповіла майстер з НЛП Юлія Карєва під час тренінгу, який днями відбувся в Івано-Франківську.

Нересурсні програми

Іноді, щоб утримати баланс сімейних стосунків, Юлії Карєвій доводиться застосовувати гнучкість розуму, залізний спокій, хитрість і… знання НЛП – вчення про те, як за допомогою слів ми програмуємо не лише свій мозок, але й тих, хто нас оточує. Найчастіше це відбувається неусвідомлено, тому й наслідки не завжди тішать. А ось якщо розуміти суть системи, можна програмувати мозок за власним сценарієм, виправляти руйнівні установки, які часто закладені ще в дитинстві, вправно керувати емоціями – своїми та чужими. Головне – чітко знати, чого хочеш, і бути готовим взяти на себе відповідальність за власний життєвий вибір.

Юлія Карєва переконана: коли нейрофізіологи повністю вивчать мозок людини, то магія перестане існувати, адже все, що вчора було магією, сьогодні всього лише властивості нашого мозку.

«Я – мама 8-річного сина, – розповідає майстер з НЛП. – І за ці роки я встигла в нього мимоволі вмонтувати кілька нересурсних програм: «ти – неуважний» і «головне – не перемога, а участь». Тож син зараз чітко виконує ці програми: він неуважний всюди, де тільки може бути неуважним, а на всіх змаганнях і олімпіадах працює на півсили, без бажання перемогти. При цьому хлопчина легко і добре вчиться, показує хороші результати в спорті. Точнісінько так само чимало матусь мимоволі вбудовують своїм дітлахам: «неслухняна дитина», «розбишака», «хуліган», «за тобою золоті верби ростуть», «ти двієчник», «ти безвідповідальний» тощо. Все це записується в підсвідомість, і програма виконується у вигляді поведінки і вчинків дитини. НЛП допомогло мені усвідомити свої помилки, і я вже багато разів пошкодувала про ці дві скромні установки, а ось часу на виправлення цих помилок потрібно набагато більше. Як же ми, батьки, люблячи, іноді вбудовуємо у своїх дітей шкідливі програми, з якими їм йти по життю! І все тому, що не знаємо деяких особливостей нашого мозку, навіювань, не відстежуємо, коли дитина в трансі, і не контролюємо своїх емоцій».

Як пояснює Юлія Карєва, саме в стані трансу (коли мозок дуже розслаблений, наприклад, перед сном, під час монотонної роботи, у стані дуже сильних емоцій, як-от страх чи здивування) здатна відкриватися підсвідомість людини. Все, що туди зайде, мозок сприймає як істину. Навіть якщо ви уявляли картинки з мріями чи страхами. І тоді життя автоматично багато в чому може змінитися.

Дітям потрібні емоції

Часта проблема у стосунках матерів і дітей – надмірна емоційність. Психологи нерідко нав’язують мамам почуття провини за те, що вони емоційно висловлюють своє невдоволення стосовно дитини. А мами їм вірять. Тому спочатку мама сварить дитину, а потім себе картає за це, вважаючи себе поганою мамою, відчуваючи сором. Потім знову лає дитину, і знову себе тихенько ненавидить за це. І так по колу.

«При цьому від тих же психологів постійно чути, що не можна стримувати гнів, бо це шкідливо для здоров’я – психосоматику ніхто не скасовував, – каже Юлія Карєва. – То як же бути? Скільки б розумних книг ми не прочитали про виховання, але щось знову і знову змушує нас гримнути, підвищити голос, насупити брови. Це щось на рівні інстинктів, завдяки яким ми виживали стільки тисячоліть, задовго до того, як з’явилися психологи».

Нейронаука, що займається вивченням мозку, давно довела, що дитина народжується з нерозвиненим неокортексом – це та частина мозку, яка відповідає за логіку, знання, розсудливість. При цьому у дитини добре розвинена лімбічна система, тобто емоційний мозок. А це означає, що якщо доросла людина 30% інформації отримує зі слів, а 70% – з емоцій (жести, міміка, поза), то дитина, залежно від віку, зі слів отримує лише від 0 до 15%. Все решта припадає на емоції.

«Саме тому мами інтуїтивно з дітьми більш емоційні, – продовжує майстер з НЛП. – Це природно, тому не варто себе картати. Та й діти значно  емоційніші, ніж дорослі. Гнів, радість, страх, здивування – все на їхніх обличчях. Пам’ятаю, як у п’ять років віддала сина в модну приватну школу, де не можна було кричати. І от якось біжить моя дитина по коридору, сповнена енергії, радості, і тут  – директор. Вона зупиняє його, сідає на рівні його очей (все, як пише в книзі) і каже абсолютно беземоційно, розтягуючи кожен склад: «У-нас-в-школі-не-кричать». А потім довга пауза. При цьому тримає сина за руки, пильно дивиться в очі і розтягує слова. Та головне – нуль емоцій. Дитина дивиться директору в обличчя, намагається відсканувати емоції, щоб отримати потрібну інформацію, а там чистий аркуш. Хлопчик дивиться перелякано скляними очима, він не розуміє, що відбувається, не розуміє директора, але йому реально страшно. Керівник школи відпускає хлопчика і йде. Син стоїть у ступорі і навіть не дивиться їй услід. Сьогоднішня наша вчителька – наймудріший педагог. Вона відчиняє двері і голосно, емоційно кричить дітям, щоб усі забігали в клас. Саме кричить – аби бути не тільки почутою, а й щоб її зрозуміли. Дітям потрібні емоції! Це важливо. Аби дитині пояснити, що розетка – це небезпечно, значно дієвіше буде просто продемонструвати емоцію страху, а не годину наводити логічні докази і розповідати про ймовірні наслідки необережного поводження».

Юлія Карєва наголошує, що сварити дитину потрібно правильно, не можна її принижувати, ображати і тим паче бити. Необхідно навчитися коректно висловлювати гнів, не допускати себе до стану, коли ця емоція безконтрольна. Варто пам’ятати, що в сильній емоції ви даєте дітям навіювання, які заходять в їхню підсвідомість: «Любіть їх навіть, коли сварите. Говоріть в цей час про свої почуття (наприклад, що ви засмучені, перелякані, вам неприємно), критикуйте лише поведінку дитини, а не її саму, обов’язково скажіть, що дитина здатна поводитися добре, похваліть здібності, вміння (наприклад: «Адже ти вмієш зробити це правильно…», «Адже ти – розумний (чемний)…»), говоріть про це голосно, емоційно – в будь-якій із бажаних емоцій».

 

Золота сімка

Аби розуміти, як працюють техніки НЛП, варто спершу знати, що мозок людини складається з трьох ділянок:

  1. Неокортекс – відповідає за знання, вміння, логіку, досвід, навики.
  2. Емоційний мозок покликаний захистити життя, здоров’я, запрограмувати людину на автоматичне виконання дій, відповідає за природні інстинкти. Емоційний мозок вмикається на противагу розуму. Тобто якщо мама чи дитина переживають сильну емоцію, в цей час їхній розум відпочиває.
  3. Рептильний мозок (або підсвідомість) – найдревніша структура мозку, найбільш глибока, беземоційна, розуміє лише образи, картинки. Доступ до рептильного мозку з’являється під час снів, у стані трансу, через інтуїцію, в зміненій свідомості, перед дзеркалом (коли дивитися собі у вічі). Рептильний мозок вмикається лише при вимкненому розумі. Сильні емоції слугують провідником. Саме через рептильний мозок проводять усі техніки НЛП: зняття страхів, переписування травматичних ситуацій з минулого, установок тощо.

НЛП розглядає сім базових емоцій людини: радість, здивування, гнів, страх, відраза, презирство, сум. Всі решта емоцій є симбіозом базових у різних пропорціях. Наприклад, захоплення – це радість і здивування; шок – здивування і гнів або сум чи радість; ревнощі – страх і печаль або гнів. До речі, функціонування емоцій у мозку людини дуже цікаво показали в мультфільмі «Головоломка».

Як користуватися базовими емоціями? Через радість чудово отримувати обіцянки, тож якщо вам щось потрібно від дитини, найкраще спершу її втішити або впіймати малечу в цій емоції. Але важливо пам’ятати, що надто багато радості перетворюється на відразу. Наприклад, залицяльник, який спершу так сподобався на побаченні, вже наступного дня став надокучливим і викликав відразу, адже з ранку до вечора закидав дзвінками і повідомленнями. При цьому емоцію відрази неможливо перевести в будь-яку іншу емоцію: якщо бодай одного разу людина викликала у вас відразу, то це вже безповоротно.

Сум – це емоція, під час якої відбувається перезавантаження мозку, коли він працює в економ-режимі. Сум може настати не лише внаслідок якогось розчарування чи неприємності, але й від перевтоми. Головне правило – сумну людину не можна веселити, з нею треба спілкуватися також в емоції суму, дати побути наодинці. Юлія Карєва наголошує, що людині дуже важливо повністю прожити емоцію суму. В цей період можна послухати сумну музику, яка доповнить пережиття. Часто перед сном діти починають капризувати – це теж стан, коли організм поринає в економ-режим. Все, що треба зробити мамусі в цей час, – повільно говорити з малечою спокійним тоном.

Коли людина в гніві, то її зір стає тунельним. Тому коли дитина лютує, в жодному разі не треба потрапляти в ділянку її тунельного зору. Коли ви відчуваєте, що підступає гнів, Юлія Карєва радить запитати себе, чи вигідна вам зараз ця емоція і чи реальна небезпека (адже гнів – це стан, коли мозок вважає, що людина в небезпеці або порушений важливий для неї критерій). Управляти гнівом найлегше за допомогою глибокого дихання. З іншого боку, гнів – це не тільки негатив, йдеться також про потужну енергію, яка допомагає досягати цілей.

Вміння зчитувати емоції з іншої людини називають емоційним інтелектом. Цим цінним навиком часто користуються успішні бізнесмени, які «читають» думки співрозмовника за долю секунди. Саме тому в світі бізнесу більшість гравців – майстерні актори. Також емоційний інтелект – це вміння контролювати власні емоції, відчувати найтонші струни емоції, що тільки починає зароджуватися, і обирати, як її використати, простіше кажучи, усвідомлено керувати нею. Вміння одягати емоцію, як, наприклад, сукню, вважається одним із найважливіших важелів у досягненні цілей.

Є також емоції, які слугують певними дороговказами в особистісному розвитку. Наприклад, заздрість свідчить про те, що людина має достатньо потенціалу, аби досягнути того, чому вона заздрить. Якщо вас дуже дратує якась риса в людині, це слугує віддзеркаленням: отже, ця сама риса є і у вас. Таким чином всесвіт підказує, як ставати кращим і постійно удосконалюватися.

Наталя МОСТОВА