Цей день в історії Прикарпаття. 10 червня

  • ПОДІЇ:

    – 10 червня 1873 р. – Станиславівська міська рада схвалила остаточний проект будівництва газзаводу. Станиславів був одним із перших міст в Україні, де для освітлення вулиць та приміщень використовувався світильний газ.

    Станиславівський газовий завод на листівці

    – 10 червня 1894 р. – у Станиславові запустили першу телефонну станцію (на 9 номерів).

    – 10 червня 1915 р. – Горлицький прорив: росіяни відступили з Галичини, зазнавши значних втрат (150 тисяч убитими і 700 тисяч пораненими). Литва, Галичина і Польща перейшли під контроль держав німецько-австрійського блоку.

    – Станом на 10 червня 1941 р. у станиславівській тюрмі перебувало 2 555 в’язнів.

    – 10 червня 1944 р. – у Галичині фашистський уряд розпочав обов’язкову реєстрацію всіх чоловіків 1909-1930 років народження. Уникнення від реєстрації каралось за воєнними законами.

    – 10 червня 1994 р. – на Івано-Франківщині розпочався Міжнародний фольклорний фестиваль «Коломийка-94».

    ІМЕНИНИ: Евтіхій, Гнат, Микита 

    НАРОДИЛИСЯ:

    – 10 червня 1897 р. – у Рогатині народився Борис Кудриккомпозитор, музикознавець, фольклорист, педагог, доктор музикології (1932), член Спілки композиторів України (1940). Помер 29 березня 1952 року в таборах Гулагу.

    Борис Кудрик

    – народилася Никирса Марія (10 червня 1949 р. у с. Кобаки Косівського району) – архівіст, краєзнавець, перекладач, науковець.

    Никирса Марія

    – народився Андрі́й Шевченко (10 червня 1976, смт Гвіздець Коломийського району) –  український громадський діяч, політик та журналіст. Народний депутат України. Співзасновник і президент Центру суспільних медіа (з 2005).

    Андрій Шевченко

    ЮВІЛЕЙ:

    – народився Максим’юк Михайло (1940 р.,  с. Битків, Надвірнянщина – 2015). Член Національної спілки краєзнавців, відповідальний секретар Надвірнянської міськрайонної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, лауреат обласної премії ім. І. Вагилевича та ім. В. Полєка (2000) та районної ім. Н. Попович (2009). У місцевій та центральній пресі опублікував понад 70 наукових та науково-популярних праць із історії краю. Автор книг «Пнівська твердиня» (1997, 2008) «Просвіта на Надвірнянщині» (1999), «У віках збудована, з попелу відроджена» (2002), «Безцінні скарби нашого краю» (2006), «Нафтові копальні Надвірнянщини» (2010), «Кооперація Надвірнянщини» (2010), «До чарівної Бистриці»(2007), співавтор книг «Страгора. Книга про Надвірнянщину» (1994), «Надвірна. Поема в світлинах (1999), «Хто є хто на Івано-Франківщині» (2006), «Новітня історія України. Галичина» (2006),  «Кооперація Надвірнянщини» (2010).

    – 50 років виповнюється Володимиру Федораку (1965), начальнику управління культури, національностей і релігій Івано-Франківської ОДА, заслуженому працівникові культури, уродженцю м. Надвірна.

  • Володимир Федорак

     

    ПАМ’ЯТАЄМО:

    -10 червня 1866 р. – помер Іван Вагилевич, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч, уродженець с. Ясень на Рожнятівщині.

    Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок «Зоря» у 1835 р. (заборонена цензурою) та «Русалка Дністровая» у 1837 р. (дозволена цензурою Угорського королівства і видана в Будапешті, але заборонена цензурою Греко-католицької церкви). 1833 р. разом із Маркіяном Шашкевичем та Яковом Головацьким організував «Руську трійцю». Через діяльність у ній Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він закінчив семінарію.

    Під час «весни народів» Вагилевич 1848 р. самовільно залишив парафію та виїхав до Львова. Він перейшов на полонофільські позиції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі. Став редактором газети угруповання української шляхти «Руський собор» «Дневник руський» і сформулював на її шпальтах програмні засади модерного українського націоналізму.

    Після розгрому революціонерів кардинал Михайло Левицький позбавив Вагилевича духовного сану за самовільне залишення ним парафії; відтак Вагилевич вирішив перейти в лютеранство.

    – помер Теофіл Мелень (1879 – 10 червня 1915, біля с. Вікторів, тепер Галицький район) – публіцист, військовий кореспондент Пресової кватири УСС. Один із засновників і редакторів першого українського студентського часопису «Молода Україна» (1900–1904). Член УСДП, редактор партійного органу «Воля», від початку війни – член Головної Української Ради від УСДП та один із організаторів Українських січових стрільців як член її «Бойової управи», рядовий австро-угорської армії, воєнний кореспондент і публіцист. З квітня 1915 працював у Пресовій кватирі УСС; автор статей і репортажів із фронту. Похований у с. Медуха Галицького району.

    Теофіл Мелень

     

    ЦІКАВО:

    10 червня 1776 р. – король Франції Людовік XVI таємно видав драматургу П’єру Бомарше мільйон ліврів для передачі їх на потреби борців за незалежність США.

     

                                                  Підготували Наталія Храбатин та Галина Максим’юк

     

    Читайте також:

    Цей день в історії Прикарпаття: 1 червня2 червня3 червня4 червня5 червня6 червня7 червня8 червня, 9 червня

    Цей день в історії Прикарпаття: СіченьЛютийБерезеньКвітеньТравень

    10.06.2015

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!