Куди зникло «озерце»?

В Івано-Франківську біля міського озера з боку вулиці Ленкавського ще минулого року була невелика водойма. Озерце – так лагідно називали її мешканці. Сьогодні від озерця лишились тільки спогади та фото. Водойму засипали землею разом з її мешканцями – рибами, раками, тритонами, жабами та видрами. На її місці ПП «Вамбуд» веде будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу на замовлення екс-підприємця, депутата облради Ріяфета Гасимова. Хто дозволив депутату знищити водойму?

 

Восени 2014-го року на ділянці біля міського озера зрізали дерева. Йдеться про територію площею 1,88 га в районі ВАТ «Плай» (колишній шкірзавод – авт.), яка перебуває в оренді Ріяфета Гасимова. Потім територію, призначену під забудову, обгородили будівельним парканом. Озерце засипали під час активних подій на франківському Майдані, кажуть мешканці району, тому люди не встигли відреагувати належним чином.

А щодо дерев, то, як свідчать документи, їх спершу зрізали, а дозвіл отримали пізніше.

 

Фото: panoramio.com

Фото – Петро Гой 

Фото з гугл-мапи

 

Очі не бачать – серце не болить

 

Озерця, яке було для франківців місцем відпочинку, згідно з документами, ніколи не існувало. Щоб зробити проект землеустрою для відведення земельної ділянки для будівництва спортивно-відпочинкового комплексу з готелем, Ріяфет Гасимов мав зібрати чималу кількість документів. Серед них, зокрема, акти обстеження території та висновки різних структур. У проекті землеустрою, який у 2008 році розробило приватне підприємство «ГЕО» (виконавець – В.Кость), вказано, що 0,855 га ділянки зайнято чагарниками, а 1,033 га – під проїздами, проходами та майданчиками. Про озеро – ні слова.

 

У висновку санепідстанції від 2007 року про озеро також не згадано. Інспектори СЕС М.Недоступ  та О.Палійчук, оглянувши територію, озерця не помітили, натомість помітили чимало дерев, які, на їхню думку, «підлягають знесенню». Чи мала санстанція право видавати такий висновок, якщо зелені насадження взагалі не належать до її компетенції? Чи були інспектори на місці огляду, чи лише виписали потрібний папір, не виходячи з кабінету?

 

Свій висновок для проекту землеустрою дало також обласне держуправління охорони навколишнього природного середовища. Здавалося б, спеціалісти саме цієї установи мали би вказати підприємцю на те, що на ділянці розташована водойма, та пояснити, як з нею поводитись. Начальник управління В.Головчак та головний спеціаліст В.Лунів про озеро не згадали. Проект погодили, порадивши Гасимову «дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства». В даному випадку вирубування дерев та засипання озера завдає навколишньому середовищу безпосередню шкоду. Немає озера – немає шкоди?

 

Управління архітектури та містобудування в особі тодішнього начальника Ігоря Гаркота не помітило не те що озера, але й підземних мереж. У 2007 році Гаркот у своєму висновку зазначив, що обмежень у користуванні земельною ділянкою немає, а вже за рік у новому висновку «згадав», що на місці проходження підземних мереж будівництво заборонене.

 

Управління земельних ресурсів в особі М.Семанишина теж нічого не згадує про озеро, а лише про майданчики, проїзди та зелені насадження. За втрати лісогосподарського виробництва управління зобов’язало Гасимова сплатити 24 974 гривні. А за знищення озера та усіх його підводних жителів платити нікому не потрібно було, бо в документах, які отримав Гасимов, його не існувало. Єдина документація, яка підтверджує факт існування озерця, – генплан (як чинний, так і відкоригований у 2014-му році) та кадастрові карти. Знищену водойму там видно й досі. Видно озерце і на копії генплану, яку Гасимов додає до прохання про зміну цільового призначення ділянки, надісланого Гаркоту у 2011-му році.

 

На копії генплану, яку Ріяфет Гасімов додав до прохання про зміну цільового призначення землі, озерце добре видно. Воно називається “пруд”.

 

Цвинтар для риб

 

Мешканці району Південний бульвар – Ленкавського захвилювалися, як тільки почали зрізати дерева. «Відколи пам’ятаю себе, там був дуже гарний гайок. Ми збирали там гриби, червоняки», – пригадує Ірина Криниченко. Коли ділянку обнесли парканом, сусіди Ірини вийшли на першу акцію протесту. Тоді люди побачили, що озерця вже немає. Активіст Юрій Криниченко не давав забудовнику спокою, регулярно залишаючи на паркані напис «Поверніть озеро» або призначаючи дату наступних акцій протесту.

 

Одна з таких акцій мала назву «Цвинтар для риб». У купу землі, яка виросла на місці озера, активісти вкопали кілька дерев’яних хрестів. Сашко, один із молодих активістів, розповідав, що він особисто щороку зарибнював це озеро мальками, а влітку рибалив там із колегами. «Там жила не тільки риба, але й раки – така там чиста була вода, – розповідає Ірина Криниченко. – Одного разу Юрко наловив багато раків, приніс додому. Але у них були такі сумні очі, що ми їх відпустили назад. Сусіди неодноразово бачили видр. Це не дивно, бо та територія була доволі дика. Одного разу моя кішка принесла в зубах тхорика чи куницю, тож можна лише здогадуватись, хто там ще жив. А скільки птахів гніздилося на деревах у тому гайку! Як щебетали солов’ї!..»


Ірина Криниченко каже, що на ділянці біля озерця останніми роками й справді було багато сміття та знайшли собі прихисток бомжі, однак це не привід знищувати цю зелену зону з озерцем. “Якщо забудівник такий прогресивний, то він мав би розчистити це місце і зробити там гарну прогулянкову зону”, — вважає мешканка району біля міського озера.

 

На фото: Юрко Криниченко з колегами ставлять хрести на память про похованих риб, жаб, тритонів, видр та раків. Під цією купою землі було озерце.

 

Юрій Криниченко під час акції на камеру пояснював керівникові «Вамбуду» Миколі Ковальчуку, що якщо зараз розкопати озерце, то ще є шанс, що невдовзі в ньому зародиться нове життя. “Ви знаєте, скільки ви поховали там риб, жаб, видр, тритонів?” – запитував хлопець. Забудовник відвертався від камери і казав: «Не знаю, скільки». Те, що «Вамбуд» таки засипав озеро, Ковальчук підтвердив на камеру.

 


Щоб з’ясувати, хто дав дозвіл знищити озерце, Юрко Криниченко від імені мешканців району звернувся у прокуратуру. Прокуратура перенаправила звернення в облводресурсів, звідки 31 березня 2014 року прийшла відповідь за підписом начальника Р.Михайлюка: «Управління облводресурсів не погоджувало жодного проекту землеустрою та будь-якої іншої документації на проведення робіт в районі згаданих вулиць». Факт незаконного знищення озерця не зацікавив ні водників, ні прокуратуру.

 

Юрко не здавався. Він скликав протест за протестом. Хлопця найбільше обурювало те, що такі аморальні вчинки забудовник робить в той час, коли франківчани днюють і ночують на Майдані, протестуючи проти бандитських принципів. Боротьба з забудовником закінчилась для Юрія Криниченка струсом мозку. Під час однієї з акцій протесту хлопець щось вигукнув охоронцю, а той так сильно стукнув активіста кулаком у потилицю, що Юрко упав і втратив свідомість. До лікарні хлопця відвезла швидка.

 

Звідки взялося озерце?

 

Ніхто з чиновників, з якими спілкувався «ГК», не знав, звідки взялося озерце. Одні припускали, що воно належало до системи очисних споруд великого озера, інші стверджували, що озерце – один із відстійників шкірзаводу.

 

«Озерце з’явилося у 1982-83-му році, – розповів пан Олександр, мешканець вулиці Короля Данила, який бачив, як його копали. – Секретар обкому компартії Скиба хотів зробити з того боку озера великий парк. На місці теперішнього озерця вирили котлован – чи то мало бути паркове озеро, чи дитячий басейн. Оскільки там було тісно, то під відпочинкову зону Скиба хотів забрати частину дач. Дачники, серед яких було багато ветеранів війни, поскаржились в ЦК, що в них хочуть відібрати дачі, і на тому ідея зробити парк скінчилась. А котлован сам наповнився водою, і з’явилося озерце». Котлован міг наповнитись водою із джерел, яких на ділянці було кілька. У джерельній воді якраз і могли завестись вищезгадані раки, які живуть лише в чистій воді.

 

Богдан Чукор, в.о. начальника Івано-Франківської обласної екоінспекції, про проблему знищеного озерця знає: «Там дійсно був водний об’єкт. Озерце не належало до об’єктів природо-заповідного фонду, інакше воно було би під особливим захистом. Всі ті озера біля міського озера живляться підземними водами. Через ту територію протікає багато потічків, які впадають у Бистрицю». Еколог вважає, що перш ніж починати будівництво і засипати озеро, треба було провести нараду: «Там пройшла зміна цільового призначення землі. Особисто я проти того, щоб на території міста зменшувалась кількість парків, скверів, зелених зон та озер. Це озеро мало свою природну цінність. Треба було його зберегти, окультурити, щоб діти мали куди піти посидіти з вудкою».

 

Начальник еконіспекції каже, що виходити з перевірками екологи сьогодні не мають права, адже до червня цього року триває мораторій на перевірки: «Можемо провести перевірку лише в рамках кримінального провадження, але, наскільки мені відомо, факт знищення цього озера прокуратура не перевіряла. Якщо ми будемо мати дозвіл на перевірку, тоді зможемо з’ясувати, хто і на якій підставі дав дозвіл на вилучення з земель водного фонду цієї території, якщо такий дозвіл був».

 

На відкоригованому генплані озереце видно й досі.

Наталка ГОЛОМІДОВА

 

Читайте також:

Врятувати озеро

Врятувати озеро: чи зможе громада повернути землю?

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!