Жінка в’яже спицями з шести років.

86-річна Параска Слижук з Косівщини допомагає військовим від початку повномасштабного вторгнення.

Жінка розпускає старі речі та в’яже. Використала вже всі свої плетені светри, використовує ті, що приносять родичі та односельчани.

Народилася Параска Федорівна 22 травня 1938 року в Яворові. Сім’я Шкрібляків займалася сільським господарством. Вона та дві її сестри були дуже працьовитими.

«У Яворівській школі допитлива дівчинка навчалася на відмінно. Закінчила Львівський сільськогосподарський інститут, ветеринарний факультет, – повідомляють у Кутській громаді. – Працювала в Розтоках ветеринаром, обслуговувала сусідні села: Розтоки, Малий Рожин, Великий Рожин, Тюдів. Згодом здійснювала ветеринарно-санітарну експертизу продуктів тваринництва на Кутському ринку».

Свою долю Параска Слижук знайшла в селі Розтоки. З чоловіком Михайлом виховали доньку та сина, тепер мають двоє онуків та двоє правнуків.

Зараз жінка бореться з важкою хворобою: майже не може ходити, однак долаючи біль допомагає українським воїнам. Скільки саме пар передала майстриня військовим, злічити складно, але це декілька сотень.

«Коли була малою, в нашій хаті жінки збиралися на вечорниці. Вишивати не могли, бо погане світло було, натомість в’язали. Мені було цікаво сидіти з ними, слухати про що вони говорять, та мене проганяли… казали, що тут можуть бути лише ті хто працює… Саме тоді я швидко навчилася в’язати» – весело пригадує Параска Слижук.

Дитяча цікавість переросла в захоплення. Нині жінка плете, не дивлячись на виріб.

До теми: 10 тисяч гривень на маскувальні сітки задонатив вихованець Залучанського інтернату