Громадський реабілітаційний центр для бійців АТО «Бандерівський схрон» опинився на межі закриття. Причина – у нестачі коштів.

Єдиний в Україні громадський реабілітаційний центр стаціонарного типу для колишніх атовців розташований за 15 кілометрів від Івано-Франківська, у селі Клубівці. «Бандерівський схрон» з’явився завдяки громадській ініціативі, його облаштуванням займалися самі ж колишні учасники бойових дій у зоні АТО.

На цю потребу громада села на чолі з сільським головою віддала атовцям колишній будинок священика. «Приміщення обирали не за розміром, – пояснив керівник центру Ігор Чернецький, – на той час це був єдиний із трьох запропонованих будинків, де був дах над головою, і він не протікав».

Облаштовувати реабілітаційний центр взялися власними силами та за власні кошти, яких назбиралося 1100 доларів та 10 тисяч гривень. За ці гроші закупили необхідні матеріали, встановили додаткові санвузли, щоб будинок став придатним для проживання. До праці взялися 7 квітня 2016 року. Роботи було чимало, і виконували її самі ж бійці. Основне гасло було: «Робимо для себе».

Спершу будинок був розрахований на 6-10 бійців, котрі одночасно можуть оздоровлюватися і перебуватимуть тут 10 днів. Втім після перших заїздів та проходження перших курсів лікування керівники зрозуміли, що це надто короткий період для повноцінної реабілітації, тож подовжили термін перебування у “Бандерівському схроні” до півроку.

Перший заїзд відбувся 24 грудня 2016 року. Тоді до утримання центру долучилася Івано-Франківська обласна рада, виділивши значну суму коштів. Оскільки центр не був завершений, тут паралельно велися будівельні роботи. У схроні це називали трудотерапією. Тим часом керівники центру продовжували шукати додаткові джерела фінансування, зголошуючись до участі в грантах та проектах.

За час свого існування у “Бандерівському схроні” пройшли реабілітацію 498 колишніх бійців з усієї України. Правил прийому тут не встановлювали: двері центру відчинені для всіх, хто цього потребує. Хтось залишався на довше, комусь вистачало для оздоровлення та реабілітації кількох днів.

Ігор Чернецький розповідає, що бійці часом приїжджають сюди просто для відновлення своїх сил. Собівартість одного дня перебування у схроні – 199 грн. У цю суму входить оплата електроенергії, харчування та довіз до лікарень. Більшість бійців направляють сюди з психоневрологічного диспансеру, тож час від часу вони їздять на обстеження.

Лікування у центрі відбувається у три етапи: перший триває місяць, другий – два місяці, третій – відповідно, три. На першому етапі з бійцями працюють психологи, які визначають їхній стан і дають необхідні рекомендації. Безпосередньо в центрі перебувають троє психологів та один психотерапевт, які працюють на волонтерських засадах. Ще з двома спілкуються через Скайп. Також у схроні мають штатного масажиста – Ігоря Дільного, котрий, до слова, теж перебував у зоні АТО.

У “Бандерівському схроні” бійці також мають можливість знайти собі справу до душі. Цього року тут з’явилася творча майстерня, де можна навчитися нового ремесла і тим самим відволіктися від спогадів про війну. А ще – йога, басейни, різноманітні майстер-класи тощо.

І результати діяльності центру доволі позитивні. Чернецький пригадує, що неодноразово хлопці, котрі були на межі розлучення, поверталися в сім’ї. А ті, хто після війни залишився без дому та роботи, успішно працевлаштувалися.

Цей притулок служить не тільки як центр для відновлення, але й як тимчасовий дім. Сюди часом приїжджають ті, кому просто було нікуди піти, але вони знали, що на Прикарпатті є місце, де для них завжди відкриті двері. Принаймні, були відкриті – до 5 лютого 2019 року. Саме цього дня Ігор Чернецький оголосив про призупинення діяльності реабілітаційного центру через брак фінансування.

Керівник центру розповів, що на межі закриття вони були майже щомісяця. Але завжди знаходився вихід із ситуації: то волонтери допоможуть, то обласна організація спілки АТО, то просто місцеві мешканці. І такої допомоги до цієї зими вистачало.

Втім Ігор Чернецький обіцяє, що “Бандерівський схрон” ще побореться за своє існування. Упродовж місяця він із побратимами шукав гроші, звертаючись до місцевих депутатів, обласної ради та уряду. Також просили грошей у різних організаціях та просто впливових людей з усієї України.

І гроші таки знайшли. Щоправда, як зізнається Ігор Чернецький, їх вистачить тільки на два місяці. Влітку – чекають допомоги від обласної ради. Що буде далі, не знають, але тішаться хоч тим, що на короткий час таку потрібну колишнім атовцям роботу буде продовжено.

У центрі кажуть, що готові прийняти будь-яку допомогу. «Якщо немає грошей, то нехай оплатять комунальні послуги або допоможуть з продуктами харчування чи будівельними матеріалами, – каже І. Чернецький, – схрон я все одно не закрию».

Наразі для повноцінного відновлення роботи реабілітаційного центру бракує 60 тисяч гривень. Як не дивно, у передвиборчий період жоден із кандидатів у президенти не зголосився допомогти, хоч саме до них атовці зверталися в першу чергу.

Христина ДИЧАКОВСЬКА