У деяких селах на Прикарпатті жителі самі варять сіль – точнісінько так само, як століттями робили їхні прадіди. Виручають джерела з ропою.

З бутлями чи відрами один за одним до криниці чимчикують люди. Місцеві кажуть: такого ажіотажу, скільки живуть не пам’ятають. Вперше приїжджають навіть жителі довколишніх сіл, розповідають “ТСН”.

У криниці не джерельна вода – ропа. «Давали на експертизу, то казали, що все добре, що немає тут чогось страшного», – пояснюють місцеві.

Свою сіль селяни тут видобувають століттями. Кажуть: процес не складний, але фізично важкий. Ропу в каструлі ставлять на вогонь і коли вона закипає, починає кристалізуватися. Сіль виходить дрібна, наче пісок. «Щоб повну каструлю виварити, потрібно п’ять годин. Протягом цього часу її треба помішувати, бо пригорає», – розповідає господиня.

З п’яти літрів ропи виходить кілограм солі.  Але більшість селян на виварювання часу не гають – користуються просто самою ропою. Нею поливають салати, другі страви, підсолюють супи, квасять капусту, роблять консервацію.

Їхньому соляному джерелу, переконані селяни, не загрожує ані посуха, ані споживацький бум – воно завжди повне.

Раніше «Галицький кореспондент» уже писав про прикарпатські села, де ще здавна видобували сіль: Марківка, Молодятин, Рунгури.