Франківські винахідники розробили безконтактні професійні дезінфектори. Їхній винахід переміг у міжнародному конкурсі UPSHIFT. Окрім того, вони працюють над розробкою мобільного додатку для безпеки людей у період пандемії.

Команда винахідників – четверо школярів, одна студентка та троє наукових керівників, пише “Суспільне”.

Юрій Тумир показує робочий варіант безконтактного дезінфектора. Блок електроніки поки що – без корпусу.

“Підносиш до нього руки, є датчик і рідина розпилиться. Взагалі я нічого нового не винайшов. З’явилася ідея зробити дешевий аналог дорогих дезінфекторів, доступний для шкіл, наприклад”, – розповідає Юрій Тумир.

Науковий керівник проєкту Олександр Аронець додає, що ціна на корпус для електронного розпилювача піднялася. Усе через те, що акриловий пластик активно використовують у період пандемії. Зараз винахідники шукають підприємців, які змогли б за оптимальною ціною зробити такі деталі.

“Є розпилювачі для мила. Вони дешеві, коштують 200-300 гривень. Але дезінфікуючу рідину вони подавати не можуть або роблять це некоректно. Змінюється об’єм, можуть взагалі не подавати. Розпилювачі, які подають рідину, повинні мати певні характеристики, спрацьовувати на певний об’єм”, – каже Олександр Аронець.

Згідно з проєктом, команда має виготовити 50 безконтактних дезінфекторів та знайти, де їх збути. Прототип назвали першими буквами своїх імен.
Також винахідники працюють над додатком до смартфону.

“У разі перебування в місці з великим скупченням людей, на телефон приходитиме сповіщення про те, що тут гуляти не потрібно. Також щодня можна дивитися на те, де найнебезпечніші місця по місту, а де безпечні”, – розповів один із винахідників Мирослав Возняк.

Ідея створити безконтактний дезінфектор та мобільний додаток виникла у Центрі освітніх інновацій, каже менеджерка проєкту Христина Гафійчук. Дівчина розповідає, що здобути перемогу було нелегко. У міжнародному конкурсі UPSHIFT фінансування отримали п’ять проєктів.

“Спершу було 140 команд, які надіслали свої заявки. Нам пощастило, ми потрапили у двадцятку, з якою журі вирішило провести онлайн-співбесіду. Там ми коротко розповіли про мету нашого проєкту, що маємо робити тощо. В нас було чотири тренінги, під час яких ми готували модулі, тобто розбирали нашу вікову категорію, наших цільових персонажів, тобто доробляли проєкт до “цукерочки”, – каже Христина Гафійчук.

До теми: Франківський професор переміг у номінації “Найкращий лікар”