Клуб працюватиме в напрямках різних бойових видів спорту, під керівництвом професійних тренерів і ветеранів.

В Івано-Франківську відкрили бійцівський клуб «Петрос», де ветерани зможуть займатися бойовими видами спорту, пише Галицький кореспондент. Тренування для ветеранів, їхніх дітей, дружин та для рідних військовослужбовців, які загинули чи зникли безвісти, – безкоштовне. Для цивільних – платне.

30% тренерського складу – ветерани, які отримують можливість реалізуватися у професії та навчати інших. Поки стартують з чотирьох видів спорту: бугурт, кендо, греплінг і бокс. Незабаром у приміщенні клубу планують відкрити скеледром, де ветерани на протезах зможуть займатися, а також має бути повітряна гімнастика.

Як розповіла співзасновниця проєкту "Петрос" Наталка Найда, клуб розміщений на четвертому поверсі, але є ліфт, який під час вимкнення електропостачання працюватиме від генератора. Клуб має два поверхи. Перший повністю обладнаний для людей на колісних кріслах. А на другому облаштовані спеціальні сходи, якими можуть безпечно підніматися люди на протезах. Окрім простору для тренування, є вбиральні, роздягальні і душові.  

Доза адреналіну

Представник 12-ї бригади «Азов» Андрій Кориневич тренуватиме в такому виді спорту як історичний середньовічний бій. Він розповідає, що ветерани зможуть вчитися фехтувати, володіти мечем і відчути себе справжніми лицарями, одягнувши обладунки. Цей вид спорту доступний зокрема і для людей з ампутаціями. Тренуватимуться не у важких обладунках, а в спеціальних м’яких костюмах, які легкі й зручні.

Як розповідає Андрій Кориневич, історичний середньовічний бій допомагає контролювати агресію і силу удару, не злитися, скеровувати власну енергію в правильне русло.

«У залі можна буде отримати дозу адреналіну, яка потрібна людям, котрі пройшли фронт», – додає тренер.

Ветеран Орест Корнукій у бійцівському клубі планує займатися боксом, хоча досі не мав такого досвіду. Каже, йому імпонує відновлення і реабілітація саме через різні види спорту.

Ветеран Костянтин Орел з Київщини зараз проходить лікування в Івано-Франківській обласній лікарні. Внаслідок вибуху отримав складну травму ноги, поки пересувається на колісному кріслі. Любить бокс, раніше певний час займався цим видом спорту.

«У такому спортивному осередку, як цей бійцівський клуб, можна відпочити і тілом, і душею, – каже ветеран. – Змінюєш обстановку, перезавантажуєшся. І як на мене, спорт – це добрий спосіб потрохи повертатися в активне соціальне життя».

Щоби клуб міг бути сталим і незалежним, команда «Петросу» розробила модель операційної стійкості, яка включає клубну систему для цивільних, оренду простору іншими тренерами, продаж мерчу та спорядження, партнерство з бізнесом і проведення корпоративних подій. Платне тренування за абонементом для цивільних допомагатимуть проєкту залишатися самоокупним і зберігати безкоштовні заняття для ветеранів.

«Тобто ти не просто оплачуєш тренування – ти інвестуєш у відновлення героїв», – розповідають організатори.

Надалі команда «Петросу» планує запустити школу інструкторів бойових мистецтв для ветеранів, налагодити співпрацю з корпоративним сектором і масштабувати формат бійцівських клубів у різних містах України.

Проведуть серію зустрічей

З нагоди відкриття клубу в просторі «Петрос» проведуть серію відкритих розмов для тренерів, власників залів та всіх, кому близька ідея відновлення через спорт. Ці зустрічі покликані допомогти спільноті краще зрозуміти потреби людей із досвідом війни та навчитися створювати для них безпечне середовище.

Перша розмова «Тіло і травми» відбулася під час відкриття бійцівського клубу. Фахівці реабілітації, протезування та спортивної медицини, а також ветерани з власним досвідом говорили про найпоширеніші наслідки травм, адаптацію під різні види інвалідності, безпечні навантаження, різницю між «робочим» і травмонебезпечним болем, психосоматику.

Фахівці ділилися спостереженням, що часто після тривалого лікування в лікарні мало хто з ветеранів хоче виписуватися, бо медзаклад стає для них комфортним середовищем, де рівний – рівному, і всі одне одного розуміють. На відміну від соціуму, який за стінами лікарні. Якраз адаптивний спорт слугує допоміжною сходинкою: ветеран, починаючи займатися, потрохи виходить «у зовнішній світ». У таких тренуваннях важливу роль відіграє підтримка побратимів, які вже мають досвід у заняттях адаптивним спортом.

За словами заступника міського голови у ветеранському напрямку, ініціатора і капітана амфутбольного клубу «Бартка», ветерана Юрія Гапончука, варто розуміти різницю між адаптивним спортом і спортом ветеранів війни. В останньому ключовими є не спортивні досягнення, а реабілітація і соціалізація.

Серед основних перепон, які заважають ветеранам займатися спортом, він називає бар’єрність спортзалів, зокрема роздягалень і душових кабін. Також бракує фахівців, які вміють працювати в спортзалі з пораненими ветеранами так, аби не зашкодити.

«А ще ветеранам часто буває складно наважитися зробити перший крок і почати займатися спортом, – додає Юрій Гапончук. – Головне – має бути бажання ветерана розвивати себе, а не вважати, що тобі всі винні».