У Києві провідну бухгалтерку однієї з військових частин засудили за організацію незаконного виїзду військовозобов’язаного чоловіка за кордон під час воєнного стану. За даними суду, вона запропонувала укласти з нею фіктивний шлюб, щоб чоловік міг виїхати з України як той, хто супроводжує дружину з інвалідністю, йдеться у вироку.

Дії жінки суд кваліфікував за частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України — організація незаконного переправлення осіб через державний кордон з корисливих мотивів.

Обвинувачена, яка працювала у фінансово-економічній службі військової частини, вирішила підробити на обмеженнях воєнного стану. У месенджері Telegram вона створила оголошення про можливість переправлення чоловіків за кордон. Так вона знайшла «клієнта».

Бухгалтер пропонувала укладення фіктивного шлюбу з нею як особою з інвалідністю. За це просила 9 тисяч доларів.

2 березня 2025 року жінка погодила деталі з потенційним «клієнтом», а 1 квітня 2025 року під час особистої зустрічі в Києві пояснила механізм: після укладення шлюбу чоловік зможе виїхати як той, хто супроводжує дружину з інвалідністю.

24 квітня 2025 року пара звернулася до Центру надання адміністративних послуг Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації для реєстрації шлюбу. Церемонію призначили на 29 квітня 2025 року.

У визначений день шлюб було зареєстровано. Після отримання свідоцтв про шлюб чоловік передав обвинуваченій частину обумовлених коштів — 4 500 доларів США — в салоні автомобіля Renault Talisman.

У судовому засіданні обвинувачена повністю визнала вину, підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини та заявила про щире каяття. Мотивами назвала складне матеріальне становище, стан здоров’я та необхідність утримання батьків-пенсіонерів.

Оскільки фактичні обставини ніким не оспорювалися, суд розглянув провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України — без дослідження доказів щодо неоспорюваних обставин.

Суд застосував стандарт доведення «поза розумним сумнівом», посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, і дійшов висновку про повне підтвердження вини.

Дії обвинуваченої кваліфіковано як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та усунення перешкод, вчинене з корисливих мотивів (ч. 3 ст. 332 КК України).

Суд визнав наявними кілька пом’якшувальних обставин: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину; вчинення правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин; добровільне ініціювання розірвання фіктивного шлюбу.

З урахуванням ст. 69 КК України суд призначив покарання нижче від мінімальної межі санкції — 5 років позбавлення волі без додаткового покарання у вигляді заборони обіймати певні посади.

Водночас на підставі ст. 75 КК України жінку звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

На неї покладено обов’язки: періодично з’являтися до органу пробації; повідомляти про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.