“Сова” родом з Коломийщини, навчався в Чернівецькому університеті на інженера-електротехніка і паралельно на артилериста на військовій кафедрі. До війни працював електриком на Франківщині, а коли почалася війна – був направлений в 102 бригаду в мінометну батарею.

“Ми стріляли з гармати “Рапіра” вже на четвертий день після отримання”, – каже командир мінометної батареї “Сова”.

Багато в чому це завдяки ідентичній системі наведення та коригування вогню, схожому принципу стрільби гармати та мінометів. Але, звісно ж, чимала заслуга тут і командира, який за такий стислий термін спромігся підготувати бійців, пишуть у пресслужбі 102 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

Хоча в гармати є режим стрільби прямим наведенням, хлопці стріляють в основному балістичною траєкторією – так відстань ураження становить понад 8 км. Вже були перші влучання по ворожих бліндажах.

“Ми ніколи не стріляємо навмання, не витрачаємо боєкомплекти. Спочатку ми розвідуємо ворога, визначаємо ціль і вирішуємо, чи доцільно її уражати. Тільки тоді наносимо удари. У цьому відношенні нам повезло з командиром батальйону – ставить тільки такі завдання, які можливо виконати”, – каже “Сова”.

Боєприпаси та озброєння воїнам забезпечує держава, але все інше – дрони, планшети, автомобілі – волонтери, частину купують за свою зарплату.

“У принципі, наразі всього вистачає, хоча зброї ніколи забагато не буває. Існує потреба в автомобілях. Деякі за півтора року вже повиходили з ладу, або були знищені ворогом. Тому, якщо хтось захоче передати нам на мінометний підрозділ джип – ми не відмовимось”, – ділиться військовослужбовець з позивним “Сова”.

До теми: На Прикарпатті родинам, які постраждали від ракетних ударів, виділили допомогу