Режисер: Тоні Макнамара

У ролях: Нат Вулф, Емма Робертс, Міккі Рурк

Школяр Ед (Вулф) живе типовим для американського тинейджера життям. Балакає з батьком по Скайпу, мріє потрапити у футбольну команду і тихо зітхає за симпатичною однокласницею в хіпстерських окулярах (Емма Робертс). Але все змінюється, коли Ед отримує завдання написати есе про минуле якоїсь літньої людини, з’ясувавши разом з тим, чи заслуговує взагалі це минуле уваги. І тут йому дуже доречно потрапляє під руку таємничий сусід, якого звати Ешбі (Міккі Рурк). Він постійно носить незграбні костюми і черевики з довгими носами і спочатку відрекомендувався Еду як продавець серветок.

Насправді він виявився смертельно хворим кілером з ЦРУ на пенсії. І світ нешкідливих шкільних комедій а-ля «Хулігани і ботани» перетинається зі світом фірмових рурківських бойовиків 90-х, породжуючи чарівний кросовер про пробудження у хлопчику чоловіка і про переосмислення чоловіком вже пройденого життєвого шляху. Трохи спорту, трохи смерті, трохи любові. Так, за свіжістю ця ідея така сама, як покрита зморшками фізіономія Рурка, який не втомлюється експериментувати з власною зовнішністю. «Людина без обличчя», «Знайти Форрестера», «Гран Торіно», «Досконалий світ», «Святий Вінсент» – у цих та десятках подібних до них стрічках підлітки швидко дорослішають, а дорослі йдуть на спочинок із почуттям виконаного перед юним поколінням морального обов’язку.

Так і Ешбі вчить Еда махати кулаками, вперше наливає йому чарчину віскі і дає цінні поради щодо спілкування з дівчатами. Ед, у свою чергу, напуває його таблетками і возить то в кафе, то в бар, то на цвинтар, то до колишніх колег – щоб поквитатися за старе. Але до честі режисера і сценариста Тоні Макнамара, він жодного разу не скочується ні у відверту сентиментальність, ні в кітч або треш, ховаючись то за жарт (а вони тут зовсім феєричні), то за важкий погляд Рурка з-під нависаючих на чоло сріблястих пасем. Його залізобетонна харизма на тлі підліткової чарівності Вулфа і м’якого інді-акомпанементу додає події дещо екзистенціального флеру, дозволяючи переосмислити її на мало не на рівні великого «Міста гріхів».

Старий вмирає, хлопець залишається жити. Чесний обмін. Як би не скалив зуби Макнамара і в які б безглузді ситуації не потрапляли його персонажі, «Ешбі» – це, насамперед, драма. Драма про самотню, зламану, нікому не потрібну істоту, яка дуже пізно усвідомила марноту свого існування. В одній із перших сцен фільму на шкільному уроці літератури йде обговорення творчості Хемінгуея, з яким, зрозуміло, з усього класу знайомий лише Ед. І основну ідею його творчості та ключову мотивацію героїв він формулює напрочуд обʼємно і мудро: «Ризикнути життям, щоб довести, що ти людина». Хіба не девіз самого Рурка, який свідомо заганяє себе в могилу боксом, наркотою і алкоголем, а тепер вчинив другий після «Рестлера» камбек у велике кіно? А якщо і не девіз, то, як мінімум, непогана ідея для чергового татуювання.

ФЕЛІНСЬКИЙ