Для багатьох фестивалити літніми днями – не лише хороша альтернатива пляжному відпочинку, а й добра традиція. Цьогоріч поціновувачів якісної музики та гарної компанії міг збити з пантелику лише великий вибір українських фестивалів. Багато з них нині не поступаються масштабністю, а головне, якістю своїм західним сусідам. Під прицілом нашої уваги опинилися найстаріший та один з наймолодших фестивалів Західної України.

Фестиваль українського духу «Бандерштат» проводиться вже 11 років поспіль. Якщо вперше подія більше нагадувала зустріч близьких друзів під акомпанемент тоді ще маловідомих публіці гуртів, то цьогорічний «Бандерштат» – масштабне триденне дійство, гостями якого стали близько 12 тисяч людей, причому не тільки з України.

«Файне місто» – відносно молодий фестиваль, що проводиться з 2012 року, проте встиг завоювати статус найочікуванішої музичної події серед фестивальних завсідників. Обидва дійства однозначно варті уваги, але є моменти, які інколи суперечать рекламі та відгукам і можуть зіпсувати враження необізнаним відвідувачам.

 

Цінова політика

«Бандерштат», незважаючи на свій вік та статус, є дуже демократичним фестивалем. Вартість квитка на три дні фестивалю – 500 гривень, а проживання у наметовому містечку взагалі безкоштовне. Проте для того, щоб прийняти душ, доведеться заплатити, а це, погодьтеся, виглядає абсурдним. На території фестивалю діяло безліч фуд-кортів, де їжу продавали за дуже помірну ціну.

Зовсім іншою є цінова політика «Файного міста». Вартість квитка на чотири дні (кінцева) – 850 гривень. Також гостям фестивалю пропонують на вибір два варіанти проживання: безкоштовне та платне наметові містечка. Питання суперечливе, проте економити не варто, адже платне наметове містечко набагато цивілізованіше. Тут ви будете забезпечені дровами та водою на всі чотири дні фестивалю. Вартість абонемента на проживання – 250 грн. за всі дні.

На відміну від «Бандерштату», за їжу та напої на «Файному місті» доведеться віддати чимало. До прикладу, якщо на «Бандерштаті» прохолодний напій обходився в середньому у 8 грн., то на «Файному місті» цю вартість слід було помножити, як мінімум, на три. Тому тут краще наперед купити продукти та готувати їсти самому.

 

Локація

Локації фестивалів змінюються кожного року. Місце проведення «Бандерштату» цьогоріч – село Рованці під Луцьком – можна без сумніву назвати ідеальним для фестивалю. По-перше, спеціально до фестивалю організатори облаштували понтонний міст, який з’єднує село Рованці з центральним парком Луцька. Тобто похід у місто займав приблизно 5 хвилин.

По-друге, однозначним плюсом у 30-градусну спеку була річка Стир, що фактично стала природним кордоном між фестивальною локацією та містом. І, звісно ж, неможливо не згадати близькість до замку Любарта – візитівки Луцька. Замок створював чудовий краєвид на фоні наметового містечка, особливо на світанку і при заході сонця, улюбленому для фотовідвідувачів.

Для гостей «Файного міста» теж був бонус у вигляді пляжу, до якого доводилося йти пішки приблизно 20 хвилин від місця проведення фестивалю. П’ятий фестиваль організатори вирішили провести на старому тернопільському іподромі, що за 7 км від міста. Така локація дозволила розмістити всі сцени, а їх було аж шість (!), таким чином, що вони не заважали одна одній. Дістатися до центру можна було майже в будь-який час дня фестивальним автобусом.

На «Бандерштаті» же, до прикладу, виступ ліричного гурту «Один в каное» затримався на годину через те, що виступ гурту «ВВ» з головної сцени міг елементарно заглушити звук на тихій сцені, де, власне, й мав виступати «Один в каное». Через таку, на перший погляд, несуттєву деталь багато з гостей просто не встигли насолодитися завершальним фестивальним виступом, адже спішили на фестивальні автобуси додому, що курсували за власним розкладом, не враховуючи можливих змін у розкладі фестивальному.

Організація

Організація цих двох фестивалів – на дуже високому рівні. В обох місцях цілодобово працювало безліч волонтерів, які могли відповісти на будь-які питання. Відмінно працювала охорона – без відповідного браслета потрапити на територію фестивалю було неможливо, незважаючи на величезний потік людей.

На обидвох фестивалях для відвідувачів курсували спеціальні автобуси, якими можна було доїхати до міста, а у випадку «Бандерштату» – взагалі до багатьох міст України, звідки приїхало найбільше відвідувачів, зокрема Києва та Львова. Загалом, якість організації фестивалів зростає з року в рік.

Загальна атмосфера та особливості

«Бандерштат» – фестиваль більше сімейний, його особливістю є те, що він повністю безалкогольний. Пронести будь-яке спиртне на територію фестиваль якщо й було можливо, то доволі складно. При вході перевіряли наплічники, пакети, відкорковували пляшки з безалкогольними напоями (!!!). Можливо, такий контроль – радше для підтримання статусу, але на доказ «тверезості» фестивалю можу з впевненістю сказати, що людей у стані алкогольного сп’яніння я не помітила. Зовсім!

Фестиваль «Бандерштат» – дуже патріотичний, для різних вікових категорій. Тоді як типовий відвідувач «Файного міста» з легкістю вписується в рамки від 17 і приблизно до 30 років. «Файне місто» – фестиваль молодіжний і дуже драйвовий. Обмежень з боку організаторів для його гостей не було. Атмосфера: драйв, молодість та відсутність рамок. Фестиваль – ледь пафосний і розвивається зі швидкістю світла. Атмосфера «Бандерштату» більш спокійна та сімейна, хоча й не позбавлена молодіжного духу. Він дотримується старих фестивальних традицій та не зраджує початковій ідеї.

Фестивальні події

Музика – основний фестивальний аспект – відповідала рівням обох фестивалів. На «Файному місті» її було багато і навіть трохи через край. О 17 год. починала працювати MAIN STAGE, де лунала музика як українських, так і зарубіжних виконавців, перераховуючи яких, можна збільшити обсяг цього матеріалу вдвічі. Не менш виправданою була робота ще чотирьох музичних сцен на будь-який смак: реггі, важкий рок, легка музика, а також UFO, що працювали до 6-ої ранку. «Бандерштат» мав лише три основні сцени, проте кількість виконавців та якість музичного наповнення не поступалися «Файному місту».

На обох фестивалях діяли сцени для лекцій та дискусій, літературних виступів тощо. Перевагою «Бандерштату» у цьому випадку стало розміщення сцени для так званих гутірок трохи далі від основних сцен. На «Файному місті» розміщення  аналогічної локації «Амфітеатр» було не найкращим – звук з інших сцен іноді заважав виступам. «Файне місто» безперервно жило чотири доби підряд, а «Бандерштат» на ніч відносно затихав, що виправдовує концепції обох фестивалів.

Усі затяті фестивальники знають, що кожна музична подія – це унікальна суміш людей, музики та почуттів, а тому вона неповторна за своєю емоційною природою. Помітно, що український музичний простір росте, формується смак українського слухача й водночас з’являються нові ніші для реалізації творчого потенціалу молодих виконавців.

«Бандерштат» продовжує вдосконалювати власні здобутки, «Файне місто» вчиться у старших і набуває свого особливого смаку. Обидва фестивалі мають свою аудиторію, яка росте з кожним роком, обидва мають свої специфічні риси, а тому, мабуть, сенсу вибирати з них кращий немає.

А чи варто, враховуючи всі нюанси, все ж на них їхати? Однозначно варто! Хоча б для того, щоб відчути атмосферу гуртування, емоційне насичення від кількості та якості музики. Фестиваль – чудова можливість зрозуміти та знайти щось істинно своє, неповторне і позачасове.

Олеся ПАРФАН