Протягом багатьох століть поряд з нами, українцями, живе такий древній народ, як євреї. Чи так багато ми про них знаємо? А особливо про їхню історію в нашому краї. На жаль, здебільшого наша уява про них наповнена стереотипами, пересудами та здогадками. Спробуємо сьогодні, дорогі читачі, відкрити для вас кілька сторінок з їхньої історії в Галичині на прикладі міста Коломиї – столиці Покуття. Докладніше >>
Ірак, Косово, АТО… Від командира взводу до командира батальйону. Єдиний воїн із Прикарпаття зі званням Героя України. Почесну відзнаку коломиянин Тарас Сенюк мав отримати ще за життя – за блискавично проведену бойову операцію в зоні АТО, в якій зумів врятувати аж два підрозділи солдатів. Але за життя йому не встигли вручити нагороду – вшанували посмертно. Він першим розпочав Алею слави на коломийському цвинтарі. Завжди був першим. Докладніше >>
Якщо бізнесмен приймає рішення холодним розумом, крокує по трупах, то він заробляє багато. Якщо ж діє за покликом серця і совісті, заробляє значно менше. 45-літній Микола Прєснов із позивним Дух – із тих, хто заробляє значно менше. І на війні завжди робив так само – лише за покликом серця. Після повернення з фронту не змінився: планує відкрити справу, яку дуже любить, в якій чудово тямить і яка неабияк затребувана серед іванофранківців. Докладніше >>
Щомісяця прикарпатські рятувальники допомагають не лише людям, а й тваринам, які опинилися в небезпеці. Вони знімають їх з дерев та дістають із небезпечних підвалів чи колодязів. Докладніше >>
Жила собі Палагея Василівна Курносова, 1924 р.н., уродженка с. Ногатіно Ленінського району Московської області. Дівчина закінчила 9 класів школи, з жовтня 1940 по 5 жовтня 1942 р. працювала машиністкою в сільському відділі міліції, далі служила в Червоній армії аж до демобілізації 25 липня 1945 р. і влаштування на посаду секретаря-машиністки відділу УМДБ Станіславської області. Докладніше >>
Цього року, 24 липня 2017 р., припадає сторічний ювілей битви під Kрехівцями, особливо знаної в сусідній Польщі. Для широкого загалу мешканців Крихівців та сусіднього Івано-Франківська ці події, на жаль, і досі залишаються маловідомими. При цій нагоді варто б згадати про події тих днів та роль, яку відіграв у них 1-й полк уланів польських, що згодом отримав почесну назву 1-го полку уланів Креховецьких. Докладніше >>
Щороку у липні сотні прочан з України та Польщі приходять до Чудотворної ікони Матері Божої, копія якої є у костелі Благовіщення в селищі Більшівці Галицького району, а оригінал – у Гданську, в костелі св. Катерини. Докладніше >>
На війні у лікарів теж стріляють. І навіть у тих, яких називають ангелами. На Майдані і в зоні АТО івано-франківський медик Ярослав Чомко лікував тіла, а тепер на Небі зцілює душі своїх побратимів. Цей герой похований, як справжній хрестоносець. Докладніше >>
Відомий франківський художник-наївіст і мандрівник Петро Буяк, починаючи з травня, протягом 50-ти днів проїхав автостопом по 11-ти країнах Європи. «Галицький кореспондент» розпитав його про враження від подорожі та про рецепти автостопу. Докладніше >>
У кінці липня 1944 р. внаслідок наступу 575-го стрілецького полку радянської армії село Старий Лисець Тисменицького району було звільнене від німецько-фашистських загарбників. Але нові окупанти – совіти – відновили довоєнний репресивний режим. Однак мешканці с. Старий Лисець чинили активний опір радянізації. Згідно з даними Г.Пташинської, в лавах УПА боролося 68 селян, до різних термінів ув’язнення було засуджено 48 жителів населеного пункту. Докладніше >>
Про Івана Франка та місто було написано уже багато статей та публікацій, а відомий краєзнавець Богдан Гаврилів навіть видав однойменну книгу «Іван Франко в Станиславові». У 1962 р. місто було перейменовано на честь відомого письменника. Та чи дійсно так багато поєднує наше місто з життям Каменяра? Ми хочемо поділитися з вами нашими здобутками у відповіді на це питання. Докладніше >>
Боєць, визнаний десантниками. Він був із тих «беркутів», які не зрадили. Протягом багатьох років майже щодня виконував ту роботу, яку більшість людей захоплено називають героїчними вчинками. Іванофранківець Володимир Шарабуряк встиг пробути в зоні АТО лише місяць. Вороги називали їхню роту чорною – за відвагу і відчайдушність. «Йой, хлопче, не побачиш ти себе старим… Не встигнеш…» – ще колись давно сказав Володимиру якийсь старець, котрого всі називали мольфаром. Він чомусь повірив старому. Так і не зміг викинути ті слова з голови – вирішив ніколи не одружуватися і не мати дітей, аби вони потім не лишилися напівсиротами. Докладніше >>
Ще досі не так багато людей знає той факт, що Івано-Франківськ (а на той час Станиславів) встиг побувати у ранзі столиці. Спробуємо відкрити для Вас, шановні читачі, цю маловідому сторінку історії нашого міста. Під кінець Першої світової війни значна частина українських земель – Східна Галичина, Буковина і Закарпаття – входили до складу Австро-Угорської імперії. Коли в жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та боротьби народів за самостійність Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав, українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави на західноукраїнських землях. Над Східною Галичиною нависла загроза захоплення поляками. Докладніше >>
Перед кожною дитиною рано чи пізно постає питання щодо вибору майбутньої професії: яку саме спеціальність обрати після закінчення школи? Особливо цим питанням переймається сільська молодь, адже вона не бачить для себе привабливої перспективи залишитися вдома. У місті, на їх думку, багато цікавих можливостей. Докладніше >>
Під час досліджень матеріалів з Галузевого державного архіву СБУ в Івано-Франківській області довелося натрапити на кримінальну справу Павла Васильовича Созінова, 1914 р.н., уродженця м. Благовещенська Амурської області, який отримав вищу освіту за фахом вчителя математики і фізики. Докладніше >>
Ідейний доброволець зі столиці, який передчував свою смерть і востаннє побачив небо на Прикарпатті. Височенний, трішки неповороткий і з бездонним добрим серцем. Боєць 4-го батальйону оперативного призначення Нацгвардії Роман Логунов зброю тримав так само вправно, як і… готував кулінарні шедеври. Після війни мріяв відкрити свій суші-бар. Якби не нещасний випадок, все би неодмінно вдалося. Можливо, колись син втілить мрію батька. Адже хлопчина так хоче стати, як татко… Докладніше >>
Днями голова спілки добровольців АТО Прикарпаття Василь Андріїв звернувся до депутатів обласної ради з проханням виділити для бійця, який вже три роки перебуває на фронті на сході України, 60 тис. гривень на ремонт його будинку. Проте кошти для таких потреб у бюджеті не передбачені, атовці шукають шляхи виходу із ситуації. «Галицький кореспондент» з’ясовував, на що саме і в якому розмірі учасники АТО та члени їхніх родин можуть отримати матеріальну допомогу. Докладніше >>
Загиблий не мав при собі ні бронежилета, ні каски – все віддали солдатами. І навіть позивного не встиг собі узяти. Побув лише три дні на фронті. Тиждень не дожив до 46-ліття. Більшість побратимів згадують – майор із Делятина, заступник командира Юрій Баран був наче батьком для своїх вояків, витягнув їх майже з того світу. У фатальний липневий день 2014-го вся сотня бійців 5-го батальйону територіальної оборони Прикарпаття вижила, а він єдиний – ні. Докладніше >>
В умовах післявоєнного протистояння ОУН-УПА з радянською карально-репресивною системою важливе значення для націоналістів мав контроль над ресурсами задля повноцінного забезпечення загонів УПА. У цій праці повстанці натикалися на опір радянських органів влади, які по селах були репрезентовані сільськими головами та партійно-радянським активом. Подекуди упівцям доводилося застосовувати засоби терору до радянців, а в інших випадках сільські голови умудрялися виконувати завдання і червоних, і своїх. Докладніше >>
Дивізія «Галичина» була утворена в складі німецької армії, а саме як підрозділ військ СС. Через цей факт дивізія неоднозначно сприймається в українському суспільстві, а особливо в Росії чи Польщі, і навколо цього епізоду вітчизняної історії точиться багато суперечок. Нечасто хтось дає цьому формуванню об’єктивну оцінку. З одного боку дивізійників через службу в німецькій армії називають колаборантами, зрадниками та військовими злочинцями, а з іншого – сприймають як національних героїв, які боролись за самостійність України і відбудову її державності. Докладніше >>
Палій Юлія
Війна змінює всіх. І з кожними змінами вона ставить перед нами все більше викликів. Нам як суспільству, яке живе в нових умовах, важливо не ігнорувати й не замовчувати, а навчитися говорити та вирішувати питання, які стають життєво важливими. Відновлення емоційної стабільності не менш важливе ніж фізичний відпочинок. І якщо є варіанти підтримки, які можуть допомогти
Деркачова Ольга
Що ви знаєте про ліногравюру? А що ви знаєте про чекання? Відповідь на перше питання знайти легше і швидше, тут навіть штучний інтелект не збреше. З іншим трохи складніше, бо жоден чат gpt не розкаже, як це і чому це, у жодному словнику не знайдеться слів, необхідних не для розуміння лексичного значення, а для відчуття
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного