Чернелиця – колись містечко на Покутті, а нині селище міського типу, центр Чернелицької територіальної громади. Селище, яке манить своєю історією та зацікавлює туристів давніми архітектурними пам’ятками, зокрема руїнами Чернелицького замку – найбільшої східної фортеці Речі Посполитої, та костелом домініканців, який з’єднаний із замком підземним ходом. А також чернелицька земля, що цікаво, колиска батька та стрия Докладніше >>
Про те, як загинув її чоловік, розкажуть, коли війна закінчиться. Зараз не можна. Одне точно відомо – це була героїчна смерть у червні 2022-го на Херсонщині, вночі. Боєць свідомо пожертвував собою заради того, що вважав ціннішим за власне життя. На тому бойовому завданні він єдиний загинув. На похорон харків’янина Сергія Сисоєва з’їхалося купа люду. Сотні. Докладніше >>
Скромність, чуйність і відданість своїй справі. А ще позитив. Позитив у час важких воєнних буднів. Усе це про волонтерку Надію Тарнавську та її подруг-помічниць – Надію Іванків та харків’янку Світлану Шевченко, які з часу повномасштабного вторгнення північного ворога стали міцним тилом для наших захисників та внутрішньо переміщених осіб у Бурштині. В офісі пані Надії бойові Докладніше >>
Чорнобаївка, Лисичанськ, Краматорськ, Миколаїв, Харків, Охтирка, Чугуїв… Так склалося, що більшість волонтерської спільноти «Бойківчанка» – переселенці. Переважно жінки. Їх об’єднує бажання помогти, перемогти і швидше вернутися додому, пише «Галицький кореспондент». Кожна людина – своя доля. У тієї батько на війні загинув, в іншої хату розбомбили, хтось пережив жахи окупації, ще в когось чоловік зараз під Докладніше >>
Ось уже кілька місяців як в Івано-Франківську з’явився «Хаб «Ба і Ді – Маріуполь» – простір, де літні переселенці з Маріуполя гуртуються, аби вчитися і творити. А ще робити добрі справи. Наприклад, збирають гроші для сиріт чи в’яжуть шкарпетки для воїнів, пише «Галицький кореспондент». У хаб приходять раз або двічі на тиждень. Роблять багато різного: Докладніше >>
Херсон окупували на шостий день. Володимир Клюцевський, кандидат наук з державного управління, доцент ХДУ і ПНУ, виїхав із Херсонщини у липні 2022 року, не зміг виїхати одразу. Був пов’язаний із державною службою і доступом до таємних документів. Та все ж гостра потреба виїзду з’явилась тоді, коли російські військові почали тотальне впроваджування своїх правил життя та Докладніше >>
Рашків – невелике покутське село поблизу Городенки, яке славиться своїми вишивальними традиціями. Про це свідчить родина Галини Фернюк, де з покоління в покоління передається любов до українських орнаментів. Лише її мама Оксана Данилюк вишила своїй доньці сім сорочок, не враховуючи вишитих рушників, подушок, тканих верет і гуцульських килимів. Домашній ткацький верстат жінка опанувала сама. Шукала Докладніше >>
Із 12 квітня 2018 року в Івано-Франківську діє комунальна послуга «соціальне таксі», що стало ще однією новацією в підтримці міським самоврядуванням соціально незахищених жителів міста. У місті на той час нараховувалося близько 50 жителів, які їздили на гемодіаліз, 240 — незрячих і 365 пересувалися на візках. Усі вони гостро потребували спеціального транспортного обслуговування. Отож уже Докладніше >>
Поряд з нашими мужніми захисниками, медиками та волонтерами військові капелани також сміливо тримають оборону – духовну. А на війні, як відомо, головне – міцний дух. Їхню працю важко переоцінити – військові душпастирі зміцнюють воїнів словом, в радості з ними радіють та розділяють їхнє горе. Священнослужитель Михайло Возняк з Незвиська, що на Городенківщині, на фронті з Докладніше >>
Чортовець – колись полікультурне село, де, крім українців, проживали євреї та поляки, має славну й цікаву історію. Це земля, яка народила світові не лише чимало відомих постатей, а й має ще свою самобутню візитівку – Сербен. Цьому великодньому, свого роду ритуальному, танцю, який виконують винятково чоловіки, в Україні немає аналогів. У цьому й унікальність Чортівця. Докладніше >>
Буряк, морква, капуста, цибуля, часник, перець, сіль, цукор, зелень, томатна паста… За пів року переселенка з Херсону Юля Ястребова нагодувала своїм домашнім борщем сотні бійців на передовій. Якщо дуже точно, то це 230 упаковок сухого борщу, з яких наварили 1610 літрів, тобто 5366 порцій, пише “Галицький кореспондент“. Все робить у себе на кухні. Зазвичай вночі Докладніше >>
Шлях стати військовим і віддано обороняти рідну землю від московської навали в Андрія Дармограя зі села Далешового, що на Городенківщині, був сповнений внутрішньої боротьби, адже ще в юності вирішив, що присвятить свій чудовий голос Богові та стане священником. Але Революція Гідності, а відтак АТО й повномасштабна війна відтермінували ці плани. Капітан мінометної батареї третього механізованого Докладніше >>
Коли торік наприкінці березня Наталя Ольхова втекла від окупації у Франківськ, то найперше, що зробила, розібравши сумки, – це пішла до пам’ятника Бандері. Стала поруч, поклала руку на серце і так сфотографувалася. Виклала ту світлину в фейсбуці. «Що з тобою зробили там у Франківську?» – писали земляки з Маріуполя, але саме ті, які лишилися, щоб Докладніше >>
Разом із селом Чортовець Городницю вважають овочевою «столицею» Городенківщини. Бо тут плекають чималі врожаї овочів та фруктів. Та крім того, це славне село на берегах Дністра зберігає цікаву історію та красується мальовничими краєвидами. А щирі мешканці завжди раді допомогти. Одна з таких – Маріанна Карп’як-Кучмей, яка зголосилася розповісти «Галицькому кореспондентові» трагічну історію своєї родини та Докладніше >>
Михайла Глаговича можна назвати залізним лікарем. Він пройшов шлях від санітара до завідувача хірургічного відділення в обласній дитячій клінічній лікарні. Кандидат наук, доцент кафедри дитячої хірургії та пропедевтики педіатрії Івано-Франківського медичного університету. Коли в 2014 році московити на Сході України розв’язали війну, Михайло Глагович спершу відгукнувся бути волонтером. Але врешті таки вирішив стати військовим лікарем. Потрапив Докладніше >>
«Вони захищають нас, а нам треба гідно зустріти їх після перемоги», – каже керівник благодійного фонду «Франко Опір» Володимир Рожнов. Волонтери фонду збирають гроші на добру справу – створюють у селі Пороги, що на Богородчанщині, реабілітаційний центр для ветеранів української армії. На ділянці площею 0,7 га хочуть облаштувати простір, де воїни отримають психологічну підтримку, зможуть Докладніше >>
Репужинці – невеличке село на березі Дністра, яке має свою самобутню історію. Оригінальні українські традиції, давні співанки й молитви – люди все бережуть, як зіницю ока. У Дубківській бібліотеці, де працює уродженка Репужинців Ганна Борковська – наче в музеї. У ньому зберігаються її родинні реліквії: вишите весільне вбрання батьків, бабусі й дідуся, прабабусі та прапрабабусі. Докладніше >>
«Бог і Україна – понад усе», – це було основне кредо для сім’ї Йосипа Гладковського, в якого народилося четверо патріотів-синів: Михайло, Володимир, Іван та Микола. Четверо синів і чотири поламані долі, за якими стоїть кровожерливе НКВС не без участі українських колаборантів-зрадників. Внучка Йосипа Гладковського Ольга Форділь, мешканка Верховини, повідала «Галицькому кореспондентові» історію свого батька Михайла Докладніше >>
Спогади дитинства – найсолодші. Вони – наче солодкий еліксир, які час від часу повертають нас у минуле. Спогади журналістки обласного телебачення «Галичина» Галини Філіпової торкаються рідного села Незвисько, що на Городенківщині. Саме на берегах Дністра минали її літні та зимові канікули. Сценарій вертепу незмінний 70 років Та особливими є спогади Галини Філіпової про «Царів». Так Докладніше >>
Сороки – одне із найстаріших сіл Городенківщини, де око милують чепурні обійстя і затишна давня церковця, а цікава сороківська вишивка й автентичні жіночі плетінки бентежать уяву. Як розповіла «Галицькому кореспонденту» 90-літня Євдокія Долинна, яка за свій поважний вік пережила польську, німецьку й радянську окупацію, українську вишивку вона любила завжди. Понівечені молоді роки Євдокія і Василь Докладніше >>
Палій Юлія
Війна змінює всіх. І з кожними змінами вона ставить перед нами все більше викликів. Нам як суспільству, яке живе в нових умовах, важливо не ігнорувати й не замовчувати, а навчитися говорити та вирішувати питання, які стають життєво важливими. Відновлення емоційної стабільності не менш важливе ніж фізичний відпочинок. І якщо є варіанти підтримки, які можуть допомогти
Деркачова Ольга
Що ви знаєте про ліногравюру? А що ви знаєте про чекання? Відповідь на перше питання знайти легше і швидше, тут навіть штучний інтелект не збреше. З іншим трохи складніше, бо жоден чат gpt не розкаже, як це і чому це, у жодному словнику не знайдеться слів, необхідних не для розуміння лексичного значення, а для відчуття
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного