Рада Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури ухвалила рішення про встановлення пам’ятної дошки єпископу-помічнику Івану Лятишевському в Івано-Франківську на фасаді будинку на вулиці Шевченка, 14, в якому владика проживав з 1907 до 1945 року. З таким клопотанням звернулися до міського голови Руслана Марцінківа. Докладніше >>
Мама 14-річного жителя села Татарів Михайла Павлюка Любов Павлюк благає про допомогу. Після припинення діяльності Микуличинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, де навчався її син, хлопець змушений був повернутися за парту у Татарівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. Коли школяр навчався у цьому закладі у молодших класах, він нерідко потерпав від знущань однолітків та педагогів. Докладніше >>
Нещодавно новий очільник Івано-Франківської ОДА Денис Шмигаль офіційно представив своїх заступників. Обирав їх, зважаючи на професіоналізм та відсутність схильності до корупційних схем. Хто саме допомагатиме очільнику ОДА здійснювати урядову політику на Прикарпатті, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Не було би сміття – не було би зарплати. Люди в салатових і помаранчевих жилетах щодня власноруч роблять наше місто чистішим. «ГК» спробував, як це – працювати прибиральником, і дізнався багато цікавого: чому щастить, коли мокрі лавки, який зв’язок між підмітанням і медитацією, як спілкуватися з нахабами, котрі смітять, і чому за своєю лопаткою треба дуже пильнувати, особливо взимку. Докладніше >>
У курортному селі Микуличин мешканці скаржаться на забруднення криниць і потічків. Поки підприємливі односельці заробляють на туристах, деяким місцевим доводиться пити воду, в яку, ймовірно, потрапляють стоки. У Держпродспоживслужбі розводять руками, а в сільській раді проблеми взагалі не бачать. Докладніше >>
В Івано-Франківську припинили утеплювати дитсадок «Карпатська казка» через розпис на стіні. Батьки вимагали продовження робіт, активісти виступали проти. На чий бік стала міська влада? Про збереження розпису на стіні садка «Карпатська казка» першим заговорив художник Василь Стефанишин. Ще 10 вересня він заявив, що в місті зібралися знищити мистецьку роботу – сграфіто художників Петро Прокопіва та Петра Боєчка. Докладніше >>
Незадовго до війни він примирився з Богом, а потім, вже воюючи на фронті, задумав відкрити у своєму місті церкву. Але спершу мав перемогти загарбника. У легендарний батальйон імені Джохара Дудаєва брали далеко не кожного. А бурштинського добровольця Вадима Савчака одразу взяли. Він виявився талановитим розвідником, під час розвідки й загинув. Біда сталася якраз на день народження сестри, вся родина саме святкувала її 40-річчя. Докладніше >>
У селі Космач, що на Косівщині, наприкінці липня негода зруйнувала міст. Через сильні опади влітку жителі трьох присілків – Андрійцева, Багна та Бані – залишились відрізаними не тільки від районного центру, але й від центру свого села. Єдине сполучення зі світом – залізна балка від моста, проходячи по якій, люди щоразу наражають себе на смертельну небезпеку. Докладніше >>
Долею трьох дітлахів переймається ледь не кожен житель села Стопчатова, що на Косівщині. Натомість їхня мати зайнята не так піклуванням про малечу, як влаштуванням свого особистого життя. У селі говорять, що в будинку, де живе багатодітна сім’я, часто збираються гучні компанії, тут постійна пиятика та антисанітарія. До чого може призвести мамина байдужість до долі власних дітей, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Євген Тавенок та його дружина ось уже місяць живуть у машині. А все тому, що перейшли дорогу кільком жителям сіл Яворів та Річка, що на Косівщині. 5 вересня невідомі підпалили будинок, в якому проживало подружжя. Євген Тавенок – київський підприємець, займався меблевою та деревообробною галуззю. У 2014 році вирішив придбати будинок на Прикарпатті. Чоловік планував зайнятися зеленим туризмом, а робити це найкраще серед гір та лісів. Докладніше >>
Франківську пам’ятку архітектури на площі Ринок, 5 надумали відновити. Щоправда, спершу її повністю розібрали. Яким через декілька років побачать цей будинок мешканці Івано-Франківська, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
На початку вересня у селі Нова Гута Майданівської сільської ради ущент згорів житловий будинок. Мама та її п’ятеро діток лишилися голі-босі просто неба. Вогонь знищив геть усі речі, гроші та документи. На біду відгукнулися багато людей, погорільцям знайшли нову хату і кошти на її придбання. Тепер дуже потрібна допомога, щоб привести той будинок до ладу, адже жити в ньому наразі неможливо. Докладніше >>
Між схилами вкритих смереками гір, в урочищі з цілющими джерелами та унікальним мікрокліматом розташоване диво зодчих і природи – Скит Манявський. Це аскетичний чоловічий монастир східного обряду, український Афон, визначна пам’ятка духовності, культури і мистецтва. Заснував монастир 1606 року (в інших джерелах – 1611) Йов (Іван) Княгиницький (1550–1621), шляхтич східного обряду, родом із містечка Тисмениці. Докладніше >>
У самому центрі Коломиї, на вулиці Сагайдачного, 18/2 активно ведуться будівельні роботи, які коломиянка Галина Беля називає незаконними. Її сусід затіяв реконструкцію своєї частини будівлі під торговий центр, внаслідок цього у належному їй приміщенні з’явилися численні тріщини. Докладніше >>
Всі ми різносторонні, і не треба цього боятися. Стабільність – це насправді деградація, адже якщо надто довго сидіти в одній позі, можна заніміти. І взагалі, який сенс у тому, аби ходити на роботу, ніби на каторгу, і мордувати себе, постійно чекаючи вихідних? Так вважають герої цих історій, які одного разу зважилися кардинально змінити свою професію. Чи важко вийти із зони комфорту і для чого це взагалі потрібно, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Практика сортування сміття давно поширена у країнах Європейського Союзу. В Україні ж поки що роблять лише перші кроки в цьому напрямку. Один із них – облаштування в бюджетних установах Івано-Франківська сміттєвих контейнерів для паперу та пластику. Докладніше >>
14 кілометрів пішки. Понад дві сотні людей. З постійною молитвою на вустах. У цій дорозі важливо мати правильне взуття і вміло зібраний наплічник, але значно важливіше – добре підготувати свою душу. Навіщо люди ходять у піші прощі, ми дізналися на власному досвіді. Докладніше >>
Важко склалася доля Марії Петрівни Амброзяк, яка народилася 27 січня 1936 року в селі Почепи Золочівського району Львівської області. Село було повстанським, у ньому до 1950 року не було створено колгоспу. Вуйко Марії був в УПА, тож у їхньому обійсті часто проводили обшуки. Зрештою її маму звинуватили в тому, що вона переховує партизанів. Батько Марії помер ще на початку війни, в 1940 році, в сім’ї підростали десятирічний брат і дев’ятирічна сестра. Докладніше >>
Голови прикарпатських ОТГ отримали «листи щастя» від Державної казначейської служби України за дорученням Мінфіну. Громади попросили повернути кошти, які держава дала на соціально-економічний розвиток. Чи заберуть у Прикарпаття гроші і чим це грозить місцевим бюджетам, дізнавався «Галицький кореспондент». Докладніше >>
Лікарі давали йому два дні, а він відтоді живе уже сім років. 15-річний Михайлик Клапчук ніколи в житті не грав у футбол і не ходив до школи. Йому страшенно хочеться, але – не може. П’ять років тому цей хлопчик здолав дуже важкий рак – лімфому Беркітта. А тепер знову потребує допомоги: гепатити В+С, цироз печінки, імунітет майже на нулі, вроджена вада серця… Турецька клініка погодилася допомогти дитині, але спершу він має пройти там комплексне обстеження, яке коштує майже 12 тисяч доларів. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
Соболик Тетяна
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Палій Юлія
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи