Допоможемо Матвійкові його нарешті почути!

Коли ще десь там, під серцем, ворушиться крихітне дитя, мама уже розмовляє з ним. Навіть якщо робить це несвідомо. Тож мамин голос для маляти після його народження – найкраща музика. Байдуже, що вона говорить – аби тільки чути.

Ніщо не віщувало біди. Лікарі в пологовому сказали, що малюк здоровий, і щасливі батьки забрали первістка додому.

«Я дуже на нього чекала! Сама росла без батьків і дуже хотіла створити власну сім’ю. Тому у 18 років вийшла заміж, щоб стати вільною і щасливою», – розповідає Світлана, мама Матвійка.

Хлопчикові днями виповнилося 2 рочки і 7 місяців. А наприкінці минулого року батькам повідомили діагноз: двобічна сенсоневральна глухота 4-5 ступеня. Голосу мами Матвійко не чує…

Світлана – зовсім молода, тендітна жінка. Але після кількох хвилин розмови з нею стає зрозуміло, що вона наділена неабиякою внутрішньою силою. Така мама боротиметься за свою дитину, хай там що!

Коли Матвійкові було трошки менше року, батьки запідозрили, що щось не так. Але не могли зрозуміти причин. На плановому огляді у 10 місяців лікарі не помітили нічого підозрілого. А трохи згодом, коли Світлана звернулася до дитячої лікарні, у синочка виявили набряк у вушках. Втім, глухоту тоді не діагностували. Начебто через те, що у нас немає відповідного обладнання. Фактично майже через рік за наполяганням мами їх скерували на діагностику до Києва, і вже там в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України батькам повідомили, що дитина потребує кохлеарної імплантації, щоб почути цей світ.

«Він дуже любить футбол. Переглядає відео матчів і повторює за гравцями, хоч і не чує звуків. Вправно копає м’яч. Можливо, він стане футболістом», – розповідає Світлана, і сльози в її очах заступає замріяна ніжна посмішка.

Почути маму. Навчитися розмовляти. Почути свисток тренера. Хіба це багато? Це – мрії однієї простої української родини. Де мама – вчителька праці у звичайній школі, а тато (всупереч всім стереотипам) – у декретній відпустці по догляду за дитиною, та ще і сам з хворою спиною.

Кохлеарна імплантація – це на сьогодні єдиний дієвий метод реабілітації хворих з сенсоневральною глухотою. Таким людям не допомагає звичайний слуховий апарат. Після операції зі встановлення імпланта пацієнти потребують тривалої реабілітації та спеціального навчання. Якщо встановити імплант до 3-річного віку, дитина наздожене однолітків і зможе піти разом з ними у звичайну школу. А Матвійкові – 2 рочки і 7 місяців. Часу дуже мало! Але ми ж разом, ми можемо все!

В Україні реалізовується державна програма, за якою відповідно до черги дітям видають імпланти безкоштовно. Батьки хлопчика одразу ж оформили усі необхідні документи і стали на чергу. Але… Але є кілька «але». По-перше, за державною програмою надається тільки один імплант, Матвійко ж потребує імплантів на обидва вушка. По-друге, номер хлопчика у черзі – 402! А часу дуже мало. Надзвичайно мало. Матвійко не може стільки чекати! Тому батьки прийняли рішення зараз придбати і встановити один імплант, а трохи згодом, коли дійде черга – наступний.

Вартість кохлеарного імпланта, який потрібен Матвійкові, – 736 160 грн. (23 тис. євро). Батьки самотужки вже зібрали частину коштів, але це зараз трохи більше 10% від необхідної суми.

Ми ж не залишимося осторонь! Особливо у цей світлий передвеликодній час! Нехай наступного року Матвійко уже чує великодні дзвони і вітається з нами «Христос воскрес!». Нехай копає свого улюбленого гумового м’яча, співає і сміється. Нехай голосно кличе маму і тата. Нехай буде здоровий і радісний.

Реквізити для перерахунку коштів:

ПриватБанк 5168 7573 9497 4556 (Світлана Олегівна Мельник)

МАТВІЙЧИК ХОЧЕ ЧУТИ! – група допомоги у Фейсбуці.