Останні заяви президента США Дональда Трампа щодо Гренландії знову вивели на поверхню питання, яке у ХХІ столітті мало б бути вирішеним: де проходить межа між безпекою та суверенітетом. Формально йдеться про стримування впливу інших держав. Однак ці слова вже спричинили реакцію союзників і змусили по-новому подивитися на те, як сьогодні працюють правила міжнародних відносин, пише Звістка.

“Ми повинні щось зробити”: як звучить позиція Білого дому

На початку січня 2026 року Дональд Трамп заявив, що США «повинні володіти Гренландією», аби не допустити посилення впливу росії та Китаю в Арктиці. За його словами, без активних дій Сполучених Штатів ці країни можуть отримати стратегічну перевагу в регіоні, повідомляє Reuters.
У тій самій публікації агентство зазначає, що президент не виключає жорсткіших сценаріїв, якщо дипломатичні домовленості не дадуть результату. Формулювання «незалежно від того, подобається це іншим чи ні» стало одним із ключових сигналів для союзників США.

Від грошей до сили: які варіанти обговорюють у Вашингтоні

Як з’ясували журналісти Reuters, радники Білого дому обговорювали різні варіанти впливу на майбутній статус Гренландії — від фінансових стимулів до розширення американської військової присутності. У матеріалі прямо зазначено, що військовий варіант «завжди залишається на столі», навіть якщо офіційно його подають як крайній:

Як у Гренландії та Данії відповіли на заяви США

Політичні лідери Гренландії різко відреагували на заяви Трампа щодо Гренландії. Вони наголосили, що острів не є об’єктом торгу між великими державами, а його майбутнє може визначати лише населення самої Гренландії. Уряд Данії також заявив, що питання суверенітету не може вирішуватися в односторонньому порядку і що подібна риторика підриває довіру між союзниками по НАТО. Про це детально пише Associated Press.

Коли про Гренландію говорять без Гренландії

Лідери Гренландії публічно заявили, що острів не може розглядатися як стратегічний актив для домовленостей між великими державами. За даними Associated Press, представники провідних політичних сил острова наголосили, що будь-які заяви про «володіння» Гренландією суперечать принципу самовизначення, закріпленому в чинному політичному статусі території.

Як зазначає Reuters, саме така зміна риторики — від автономії до «простору безпеки» — стала причиною скликання позачергових політичних консультацій у Гренландії та Данії. Агентство підкреслює, що місцеві політики розцінили заяви з Вашингтона як зовнішній тиск на внутрішній політичний процес.

 

“Мене стримує лише моя мораль”: що Трамп каже про міжнародне право

Контекст цих заяв посилюється позицією самого Дональда Трампа щодо міжнародного права. В інтерв’ю, яке аналізує The Guardian, президент США заявив, що не розглядає міжнародне право як жорстке обмеження для своїх рішень і керується передусім «власною мораллю».

Ці слова пролунали на тлі ширшого курсу адміністрації. Зокрема, Reuters повідомляє про рішення США вийти з низки міжнародних організацій та угод, які Білий дім назвав такими, що «суперечать національним інтересам».

Венесуела: схожа логіка в іншому регіоні

Подібний підхід простежується і в заявах адміністрації США щодо Венесуели. Дональд Трамп публічно допускав можливість односторонніх дій проти венесуельської влади. Він заявляв, що міжнародні механізми не повинні стримувати США, якщо йдеться про «морально правильні рішення» та національні інтереси.

The Guardian у своєму аналізі звертає увагу, що скепсис президента США до міжнародного права простежується не лише у випадку Венесуели, а є частиною ширшої зовнішньополітичної логіки адміністрації.

Саме тому, за оцінкою дипломатів і експертів, яких цитує Reuters, заяви Трампа щодо Гренландії та Венесуели дедалі частіше розглядають не як окремі ситуації. Це наразі можна трактувати як прояв єдиного підходу, де стратегічна доцільність переважає над усталеними міжнародними процедурами.

Чому справа не лише в Гренландії

Аналітики TIME звертають увагу, що США вже мають військову присутність у Гренландії на підставі чинних угод. Тому риторика про «необхідність володіння» радше свідчить про прагнення політичного контролю, ніж про реальні прогалини в безпеці.

Окремі заяви, зроблені в різний час і з різних приводів, змушують знову звернути увагу на роль міжнародного права у світі.  Питання територій, безпеки та правил дедалі частіше обговорюються паралельно, а не як взаємопов’язані частини єдиної системи. Це ще один епізод, що спонукає уважніше придивитися до того, як сьогодні ухвалюються рішення і які орієнтири залишаються визначальними.