Росіянин запевняв, що не мав грошей на виїзд додому.
З Прикарпаття примусово депортують ще одного громадянина РФ, інформують на сторінці Міграційної служби Івано-Франківської області.
У ході проведення заходів з виявлення осіб-іноземців, які не мають законних підстав для перебування в Україні, працівники міграційної служби на території Коломийської територіальної громади зобов’язали до повернення додому 44-річного уродженця і громадянина Російської Федерації.
“Як з’ясувалося, ця особа добре усвідомлювала, що перевищила визначений термін легального перебування у нашій країні, однак свідомо уникала зустрічі з міграційною службою”, – зазначили у пресслужбі.
На аргументи, що, мовляв, немає коштів на виїзд додому, міграційники відреагували позовом у суд з проханням затримати іноземця-правопорушника і ухвалити рішення про його поміщення у спеціалізований пункт тимчасового перебування іноземців.
Суд повністю задовольнив позовні вимоги УДМС в Івано-Франківській області. Отже, після вирішення питань, пов’язаних з проїзними документами, правопорушника допровадять до пункту перетину кордону відповідно до процедури примусового видворення.
Цього тижня через пункт перетину кордону з Молдовою працівники міграційної служби Івано-Франківщини примусово видворили 55-річного громадянина Узбекистану.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи