У неділю українці відзначають День матері, яка для кожної людини уособлює любов, турботу і теплоту. Є сім’ї, в яких слово “мама” звучить частіше, ніж у інших. Коли чоловік і жінка стають батьками, їхнє життя наповнюється щастям. Вони починають бачити світ по-іншому. Життя набуває сенсу, а люди стають ближчими один до одного. А коли народжується у сім’ї аж шестеро дітей, то тут випадає не лише ділити між ними їжу, речі побуту та інші ресурси, а й множити на всіх батьківську любов.

«Іван, Микола, Ігор, Марія, Віталій, Ярослав, – перераховує імена своїх дітей 61-річна  жителька Петранки, що на Рожнятівщині, Марія Пиц. – Неподалік нашого обійстя проживає дочка Марія з сім’єю, бо поклала хату в кінці городу. Іван та Микола живуть у Рожнятові, бо у селищі придбали земельні ділянки й побудувалися там. Віктор проживає у Камені, а наймолодший син Ярослав одружився і живе у Рівні».

Жінка має вже 13 онуків. У вересні минув рік, як помер чоловік Марії – Іван. Подружжя завжди все робило разом: і дітей виховували, й утримували велику ґаздівку – коней, корів і свинок. Також обробляли багато орної землі. Сім’я вранці вставала і дружно поралася по господарці. Старші діти доглядали за молодшими, а єдина сестра у товаристві братів, Марія, допомагала мамі у домашніх справах.

“Тепер молоді мами кажуть, що одна-дві дитини – і то забагато, – каже Марія Іванівна. – А у 80-90-х роках ми не мали ні пральних машин, ні памперсів. Добрі часи тепер настали для молодих. Я дитячий одяг та пеленки ходила прати аж на річку”.

Родина збільшувалася, тому молоде тоді подружжя Пиців прийняло рішення будувати хату. Марія їздила на сезонні заробітки на просапку буряків, працювала в Києві на цукровому заводі. Згодом перейшла на роботу у місцевий швейних цех, де шила спецодяг та постільну білизну.

Як зазначає жителька Петранки, вона непогано зуміла організувати життя та побут у своїй сім’ї, знаходила змогу одягнути, нагодувати, пригорнути, звернути увагу на кожну дитину і ще викроїти час для відпочинку. Каже, багато вчилася у своєї мами.

«Моя мама для мене була ідеалом у всьому і зразком материнської любові, вона навчила всього і прищепила любов до молитви й до дітей, – розповідає Марія Пиц. – Зараз іноді мені її підтримки дуже не вистачає, адже її вже немає серед живих. Тому треба берегти, поважати й цінувати матерів, поки вони є поруч».

Марія Пиц у своїх батьків була єдиною дитиною. Вважає, що матері своїми дітьми мають тішитися, радіти і відчувати гордість за них. Бо кожна дитина – це дар Божий, який треба приймати.

«Моя мама тяжко гарувала на фермі, коли носила мене під серцем, – розповідає пані Марія. – Захворіла, дістала запалення легень і у сім місяців народила мене вагою… лише 900 грамів. Ви лише собі уявіть, у ті часи – без спеціальних боксів, що нині є в лікарнях, але я вижила».

Сьогодні вона часто відвідує сусідку-довгожительку бабу Ганю, якій уже 96 років. З нею недавно згадували народження пані Марії. Ніхто, каже баба Ганя, тоді шансів не давав, що дитина житиме. «Мене вигріли, як то кажуть, як курча в теплі, обклавши ватою, – розповідає жінка. – Баба Ганя перша прибігла, коли мама народжувала мене вдома. Сам Бог хотів, щоб я жила. Згодом я набрала масу тіла, і мене охрестили, назвавши Марією».

Багатодітна сім’я Пиців – працелюбна і дружна. У Марії Іванівни день народження 8 березня. Кожного року у цей день, а також на Різдво, Великдень чи у будь-яке інше свято діти та онуки з’їжджаються до рідного порога. «Діти – це щастя! І турботи, і проблеми, і хвилювання. Дякую Богу, що маю багатодітну родину, – каже Марія Пиц. – Любіть дітей такими, якими вони є. Бо діти – це задум Божий».

З висоти свого життєвого досвіду пані Марія наголошує, що кожен батько і кожна мати, попри житейські клопоти, які тепер лягають великим тягарем на плечі, повинні пам’ятати: найголовніше – це сім’я. Тому бажає усім батькам з вірою, надією та любов’ю до Бога виховувати своїх діточок у християнській родині.

Мар’яна ЛОКАТИР