Будинок готелю «Дністер» в Івано-Франківську взяли свого часу на облік як пам’ятку архітектури та історії місцевого значення: пам’ятка архітектури – Готель «Австрія», з 1921-1939 рр. – готель «Варшава», 1913 р.; пам’ятка історії – «Будинок, в якому Українська Національна рада ЗУНР ухвалила Акт Злуки ЗУНР та УНР», 1919 р.
До МКІП не надходила на погодження науково-проектна документація на реставрацію чи реконструкцію готелю «Дністер». Однак згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» такі роботи на пам’ятці місцевого значення повинні проводитись за наявності дозволу обласного органу охорони культурної спадщини, який видається на підставі погодженої обласним органом науково-проектної документації.
Якщо такі роботи проводяться без дозволу, або ж їх реалізація може зашкодити пам’ятці, чи це вже призвело до пошкодження пам’ятки, обласний орган повинен видати розпорядження та припис щодо охорони пам’ятки місцевого значення та припинення робіт на пам’ятці.
МКІП невідкладно звернулося до Івано-Франківської ОДА з вимогою надати інформацію про роботи на пам’ятці. Оскільки останнім часом почастішали випадки звернення до МКІП про проведення будівельних робіт на пам’ятках Івано-Франківської області, що призводять до їх пошкодження, МКІП найближчим часом проведе в Івано-Франківську робочу нараду щодо стану збереження пам’яток культурної спадщини Івано-Франківської області в умовах дії воєнного стану.
У рамках робочої наради організують залучення до обговорення проблем експертів та представників професійних спілок і пам’яткоохоронних громадських організацій. Відповідне доручення буде надано обласному органу охорони культурної спадщини.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює