Біда сталася зранку, 3 жовтня. Біля населеного пункту Мирне Миколаївської області йшли наступальні дії і був запеклий бій з російськими окупантами. Під час якого, внаслідок обстрілів з танків, вогневої артилерії та стрілецької зброї, старший лейтенант Олег Миколайович Гудак, виявивши хоробрість та відвагу, загинув.
Командиру 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти було лише 43 роки.
"Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, родині, друзям нашого захисника Олега Гудака. У скорботі схиляємо голови перед полеглим Героєм! Глибока вдячність, ТОБІ, Олеже, за мужність та самовідданість! Вічна та світла пам'ять Герою Олегові Гудаку! Вічна СЛАВА! Герої не вмирають!", - йдеться в дописі.
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на