Іван Прокопюк народився 26 лютого 1989 року в с. Верхній Ясенів. Своє дитинство та юність провів у с. Буковець. У період 1995-2004 рр. навчався в Буковецькій ЗОШ І-ІІ ст., опісля вступив до Івано-Франківського фізкультурного коледжу. Через рік після закінчення навчання Іван одружується і вже з сім’єю проживає в с. Космач.
Іван призваний на військову службу під час мобілізації 10 травня 2022 року. Загинув внаслідок отриманих травм, несумісних з життям, в районі н.п. Володимирівка Донецької області, в результаті масового обстрілу противника.
"В цю гірку мить поділяємо горе матері Захисника - Василини Прокоп'юк, дружини Іванни, дітей Артемчика та Яночки та всіх рідних. Разом з Вами схиляємо голови в глибокій скорботі.
Герої не вмирають, вони просто покидають поле битви, щоб оберігати нас з вами і нашу неньку Україну на небесах… Вічна пам'ять Герою Івану! Герої не вмирають!", - йдеться в дописі.
Про дату зустрічі тіла захисника повідомлять пізніше.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні