Мужньо виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність головний сержант Ігор Лаврів загинув на полі бою на Донеччині 15 січня.
Ігор народився 2 березня 1982 року в Тужилові. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення здобув фах столяра в Богородчанському училищі. Захоплювався мисливством. Працював в одній із хлібопекарень Калуша.
Головний сержант Ігор Лаврів був командиром штурмового відділення – командиром машини штурмового взводу штурмової роти. Побратими згадують Ігоря Лавріва як людину універсальну.
“Йому можна було довірити усе: від зброї до техніки. Коли надійшла його черга захищати Батьківщину на передовій – прийняв рішення спокійно і виважено”, – йдеться в дописі.
На могилі воїни склали подяку матері за достойного сина, вірного своїй рідній землі, своїй нації.
Героя похоронили на місцевому кладовищі у рідному селі. Тут залишилась його дружина, батьки, двоє дітей.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює