Історія цього пам’ятника теж вельми цікава. На тому місці був ще радянський меморіал, присвячений загиблим у другій світовій війні.
І ось тільки цього року з ініціативи старости села Мар’яна Бунги і за кошти громади копанчани самотужки повністю реконструювали всі елементи пам’ятного меморіалу. І свою роботу присвятили воїнам Збройних сил України.
Копанчани вже пишаються своєю роботою. Вважають, що оновлений пам’ятник - це лише невеличка часточка подяки нашим воїнам. А реальну допомогу ЗСУ громада Копанок невтомно надає з початку повномасштабної війни: тонни провіанту, обладнання, одягу, взуття надсилають на фронт.
На центральній площі села розгорнули благодійний ярмарок та організували концерт, щоб знову зібрати кошти для потреб ЗСУ. А настрою додавали селянам та гостям Копанок вже добрі американські друзі, які пригощали усіх охочих смачною піцою.
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз
Так багато людей ділилися враженнями, думками, рефлексіями, що я буквально перегортала стрічку із заплющеними очима. Щоб не бачити. Щоб чужі думки не зіпсували мої власні.