Міноборони України на початку повномасштабної війни через критичну необхідність укладали контракти на закупівлю боєприпасів з усіма компаніями, які заявляли про те, що зможуть поставити снаряди. Окрім того, вони зазначають, що велика частина артилерії, яка є в Україні, старих радянських зразків, до якої вкрай потрібні боєприпаси радянського стандарту. Росія ж, своєю чергою, досі використовує свій вплив на країни, які мають такі боєприпаси, для того, щоб Україна не отримувала снаряди.

“На першому періоді були ризики, що Україна програє, і контракти залишаться неоплаченими”, – сказав Олег Жданов.

“Сьогодні більше ризики в плані корупційної складової в нашій країні і нестабільності у внутрішній ситуації в самій країні. Оце головний ризик для постачальників, вони не довіряють нам як державі”, – вважає експерт.

Абсолютна більшість озброєння ЗСУ до початку повномасштабного вторгнення була в тій чи іншій мірі радянською спадщиною. Тому саме озброєння, запчастини до нього і боєприпаси виробляються здебільшого на території держав колишніх членів Варшавського договору. Частина держав, де є необхідні Україні боєприпаси, є ворожими – РФ та Білорусь. Від інших постсоціалістичних країн, що вступили до ЄС (Польща, Чехія та ін.), Україна отримувала усю посильну допомогу.