Міський голова Анатолій Шумко, Виконавчий комітет міської ради, депутатський корпус, працівники адмінапарату Снятинської міської ради висловлюють щирі співчуття рідним, близьким та друзям з приводу непоправної втрати – загибелі захисника України, сержанта Погорецького Віктора Львовича, жителя с. Стецева.
“У ці дні скорботи важко віднайти слова, які би змогли полегшити душевний біль від втрати рідної Вам людини. Прийміть найщиріші співчуття з приводу тяжкої втрати. Нехай пам’ять про Героя назавжди залишиться у серцях. Поділяємо Ваше горе, сумуємо разом з Вами, підтримуємо Вас у годину скорботи. Вічна і світла пам’ять Герою!”, – йдеться в повідомленні.
Пам’ятаєте, як буквально кілька тижнів тому нашу спільноту тіпало від гніву та обурення після почутого від Папи Римського про український білий прапор? Ми одразу зробили тисячу та один мем, розродилися обурливо гнівними поетичними та прозовими опусами-дописами у соцмережах. І готові були ледь не на Святому Письмі присягати, що ми будемо битися за Україну, за
Волонтерство на Донеччині. Погляд зсередини. Побутує думка, що на сході лишились одні ждуни. Ніби й так майже всі були сепарами, невеличка кількість патріотів давно виїхала, а лишились тільки ті, хто чекає рускій мір (ну і, звісно ж, працює на ворога). Багатьом зручно так думати. Помічаю це в особистих розмовах і соцмережах. Але ж як воно
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного
Україна стрімко летить вперед, точніше, у прірву – за темпами поширення коронавірусу. Лікарні переповнені, щодня страшною смертю вмирають сотні людей. І при цьому все ще є достатньо особин, які протестують проти вакцинації від COVID-19. Буду називати їх саме так, адже всі інші слова, що спадають на думку, у друк не пропустять. Що особисто мене обурює