Призваний у зв’язку з мобілізацією 4 березня 2022 року, Іван Тичківський вдягнув військову форму.
Відтоді навідник 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0910 солдат Іван Тичківський виконував бойові завдання у гарячих “точках” Донеччини. Саме там, поблизу населеного пункту Богданівка Донецької області, його життя обірвалося.
“28 березня не стало батька, чоловіка, сина, рідної або просто близької за духом людини. Рогатинщина втратила достойного захисника”, – пишуть на сторінці громади.
Іван Тичківський народився у селі Лучинці 11 листопада 1974 р. Навчався у Лучинецькій ЗОШ, згодом продовжив здобувати освіту в Івано-Франківській школі №22. Крім того, вступив у Львівську ветеринарну академію за спеціальністю “інженер”.
У 1992 році з дружиною Ольгою створили сім’ю. Виховали двох доньок – Іванну та Елізабет.
У мирний час Іван працював на Арматурному заводі (1992-1995 рр.), а також монтажником сантехнічних систем на фірмі “ТЕК” у м. Києві (2008-2014 рр.). Будучи добрим фахівцем у цій справі, трохи згодом знайшов роботу і за кордоном, де разом з дружиною перебували тривалий час.
“Кажуть “страху немає в любові”. Вона ж бо постійно в серці. Тож навіть смерть не здатна забрати із пам’яті тих, хто Любив світ своїми світлими вчинками. Серед цих неймовірних українців – Іван Любомирович Тичківський”, – йдеться в дописі громади.
Про чин похорону захисника Івана Тичківського повідомлять додатково.
Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного