Одним із тих праведників, який віддав своє життя за рідну землю, є молодший сержант Іван Кулибанич, мешканець Калуша, 1967 р. н. З перших днів війни – 3 березня – пішов воювати за рідний край.
Служив старшим механіком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки. Загинув 26 вересня в результаті підриву на невідомому вибуховому пристрої у Донецькій області.
Виявивши мужність і стійкість, Герой ціною власного життя виконав бойове завдання. Світлий, добрий спомин про звитяжного бійця залишиться у наших серцях та спогадах бойових побратимів, родичів і земляків.
"Будемо пам’ятати кожного із вас, славні мужі, що віддали життя за рідну незалежну Україну. Висловлюю щирі співчуття родині та близьким… Нехай Господь Бог поселить його у Царстві Своїм та допоможе рідним пережити гіркий біль непоправної втрати…
Герої не вмирають… Слава Україні! Героям Слава!", - йдеться в повідомленні.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні